Інклюзивна освіта

 Інклюзивне навчання - це система освітніх послуг в умовах загальноосвітнього (дошкільного) закладу, що базується на принципі забезпечення основоположного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання.

    Інклюзивна освіта передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку.
    Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей - усі діти є цінними й активними членами суспільства.
    Мета інклюзивної освіти:
  • створення умов для здобуття освіти усіма дітьми з особливими освітніми потребами з урахуванням їхніх психофізичних особливостей;
  • соціалізація дитини з особливими освітніми потребами;
  • індивідуалізація освітнього процесу.





НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА 
ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ 


АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ
КОМПЛЕКСНОЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОЦІНКИ 

РОЗВИТКУ ДИТИНИ
У ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНОМУ ЦЕНТРІ


ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ!

21 САЙТ ДЛЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
(щоб переглянути, натисніть)


Консультація для батьків
"Предметно-ігрове розвивальне середовище як  засіб розвитку пізнавальної діяльності дитини  з особливими освітніми потребами"

Підготувала:
практичний психолог
Кістімова О.В.
    Тенденції розвитку дитини із затримкою психічного розвитку такі ж, що і у дітей з нормотиповим розвтком. Деякі порушення (відставання в опануванні предметних дій, у розвитку мовлення і пізнавальних процесів) значною мірою носять вторинний характер. Це означає, що при своєчасній і правильній організації навчання та виховання, якомога ранньому початку корекційно-розвивальному дії багато відхилень у розвитку дітей з затримкою психічного розвитку можуть бути відкориговані і навіть попереджені.
    Щоб створити в сім'ї сприятливі умови для виховання дітей, батькам необхідно, передусім, опанувати певний обсяг психолого-педагогічних знань та оволодіти практичними навичками педагогічної діяльності.
    Для повноцінного розвитку будь-якої дитини необхідні різні види діяльності: рух, спілкування, гра, конструювання, малювання, праця та ін. Обов’язок дорослих - забезпечити дитині певні необхідні умови, при яких вона буде рости і розвиватися. Такими умовами є розвивальне предметне середовище, яке включає у себе ігрові предмети і розвиваючі іграшки, дитячу бібліотеку, фізкультурно-ігрове та оздоровлювальне обладнання, об’єкти природи та ін.
    Дитина з обмеженими можливостями здоров'я потребує постійної допомоги батьків на всіх етапах свого розвитку. Під час знайомства з предметами, іграшками і способами користування ними дорослий допомагає формуванню сприйняття і рухових навичок такої дитини, розвитку її мислення. Завдання батьків - стимулювати будь-яке бажання дитини з порушеннями в розвитку досліджувати навколишній світ.
    Дидактичні (розвиваючі) іграшки, правильно підібрані за кольором, формою, величиною, кількістю, є прекрасним засобом розвитку дітей з будь-якими порушеннями у розвитку в будь-якому віці. Вони не тільки збагачують чуттєвий досвід дитини, але й вчать її мислити. Дорослим треба допомогти звернути увагу дитини на такі іграшки, на різні властивості предметів, навчити дитину виконувати завдання на підбір їх за подібністю і відмінністю. У таких практичних діях, як з'єднання, роз'єднання, нанизування предметів розвиваються розумові операції аналізу, синтезу, узагальнення та ін.
    Хотілося б застерегти батьків від пред'явлення дитині великої кількості іграшок. На думку психологів, надлишок іграшок розсіює і притуплює увагу, не дозволяє освоїти кожну з них у повній мірі. Набагато важливіше навчити дитину грати з однією іграшкою, навчити придумувати ігри.
    Дидактичні іграшки розвивають у дитини з особливими освітніми потребами дрібну моторику рук, а також - пам'ять і мислення, в силу того, що вона запам'ятовує, а потім намагається відтворити ті дії, які їй показали дорослі.
    Для дітей з особливими освітніми потребами будуть корисними такі іграшки:
  • пірамідки і подібні ігри для нанизування форм з різними отворами;
  • мотрійки, склянки, коробки та інші набори однорідних предметів різної величини і кольору для порівняння;
  • різні варіанти ігор з метою приєднання їх елементів за допомогою липучок, шнурків, гудзиків, кнопок;
  • кубики і розрізні картинки з 2, 3, 4 частин;
  • різноманітні вкладиші, мозаїки, ємності типу "Поштової скриньки" для вкладання різних форм і предметів у відповідні отвори або рамки;
  • музичні інструменти і іграшки, які звучать, для розвитку слухової уваги.
    Крім того, необхідні різноманітні сюжетні іграшки (ляльки, машини, тварини, предмети побуту: посуд, меблі та ін).
    Величезне задоволення дітям приносять ігри з м'ячем. Його можна ловити, катати, підкидати разом з дитиною.
    Дітям з особливими освітніми потребами дуже корисні ігри з водою, піском та іншими природними матеріалами. Такі дії не тільки приваблюють багатьох з них, але і розвивають тактильні відчуття.
    Обов’язковим також має бути використання у повсякденному житті рухливих ігор, які створюють умови для того, щоб дитина вчилася володіти своїм тілом. Крім того, рухлива гра - джерело радості, одне з кращих засобів спілкування дорослого з дитиною.
    Включення в гру різних казкових персонажів розвиває дитячу фантазію, сприяє формуванню у неї мовлення.
    Розмовляйте з дитиною про все: про те, що ви робите з нею, про те, що вона бачить і чує навколо, про ваші плани на сьогоднішній день. Ваші фрази повинні бути простими, доступними. Звертайте увагу не тільки на свої слова, але і на звук голосу, артикуляцію, міміку, жести. Обов'язково при розмові з дитиною дивіться на неї, посміхайтеся їй.
    Обов'язково слухайте музику, музичні твори та казки. Їх позитивний вплив на дітей давно доведений факт у спеціальній педагогіці.
    Особливе значення для розвитку мовлення дитини мають настільні ігри. Їх існує багато різновидів. Підбирати їх треба відповідно до можливостей вашої дитини і поступово ускладнювати.
    У непростій справі виховання дітей взагалі, і розвитку мовлення зокрема, у вас є помічники. Це книжки з картинками, які ви можете читати і розглядати разом з дитиною, спонукаючи повторювати прочитане або сказане. Багато літературних творів залишаються вірними помічниками протягом усього періоду дитинства будь-якої дитини.
    НЕ ЗАБУДЬТЕ! Саме емоційне спілкування дитини з дорослим, надає вирішальний вплив на формування всіх сторін її психіки. Ніщо не може замінити моментів теплої, зацікавленої взаємодії дорослого з малюком. Якщо дитина цього позбавлена, виникає відставання або складності у її розвитку: вона росте млявою, безініціативною, її мовлення і пізнавальна діяльність відстають від норми, виникають труднощі в спілкуванні. І тільки в особистісному спілкуванні у дитини виникає відчуття того, що вона потрібна іншій людині, так необхідне для виникнення почуття безпеки, підвищення життєвого тонусу, впевненості в собі.

 


Засідання команд психолого-педагогічного супроводу ЗДО №20

У зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 28. 07. 2021 р. № 769 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.2019 р. № 530» та для забезпечення індивідуалізації освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами 12.01.2022 р. у ЗДО №20 пройшли засідання команд психолого-педагогічного супроводу. На них он-лайн були присутні батьки дітей з особливими освітніми потребами та фахівці інклюзивно-ресурсного  центру. Під час засідання були визначені рівні підтримки для дітей з ООП, які будуть враховуватися під час організації  освітнього процесу у ЗДО із дітьми цієї категорії.




 




КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ ЗАТРИМКИ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ У ДИТИНИ РАННЬОГО ВІКУ

Підготувала:
практичний психолог ЗДО№20
Кістімова О.В.
  • недорозвинене мовлення - відсутність фразового мовлення, обмежений словниковий запас, неправильна вимова;
  • несформовані навички самообслуговування - дитина не може самостійно одягнутися, неохайна, не вміє користуватися ложкою, тощо;
  • низький рівень розвитку пізнавальних процесів - сприймання, пам'яті, уваги, уяви, мислення;
  • низький рівень і темп розвитку ігрової діяльності - примітивність та одноманітність ігрових дій;
  • незрілі моторні функції - виявляються у недорозвитку загальної та дрібної моторики;
  • невміння малювати, конструювати;
  • несформованість емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці:
  • нерозуміння дитиною правил поводження із дорослими, нав'язливість з її боку;
  • труднощі у дотриманні правил поведінки у групі, невміння підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо.

Використання іноваційних освітніх технологій в умовах інклюзивного навчання.

    21.10.2021р. у ЗДО №20 було проведено практикум для педагогів на тему  "Використання іноваційних освітніх технологій в умовах інклюзивного навчання", який через карантинні обмеження пройшов на платформі ZOOM. Педагоги підготували та представили змістовні та корисні презентації з цього питання.





























ПСИХОЛОГ РЕКОМЕНДУЄ

 (щоб переглянути, натисніть) 

                   Підготувала:  практичний психолог ЗДО№20  Кістімова О.В.     
           

Засідання команди психолого-педагогічного супроводу дітей з ООП.

    В період з 04.10.2021 року по 08.10.2021 року у ЗДО № 20 "Червоний капелюшок" пройшли засідання команди психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами інклюзивних груп 4 (2) р.ж, 5 (2) р.ж., 6 (1) р.ж., на яких були присутні запрошені спеціалісти з Бердянського інклюзивного ресурсного центру. На засіданнях було ухвалено індивідуальні програми розвитку дитини з ООП та обговорено спільні дії з визначення маршруту корекції.







ПСИХОЛОГ КОНСУЛЬТУЄ

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРИЙНЯТТЯ ДІТЕЙ ІЗ ОСОБЛИВОСТЯМИ РОЗВИТКУ

      Затримка психічного розвитку (ЗПР) - це уповільнення темпів її розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкому пересиченні інтелектуальною діяльністю.
    Затримка психічного розвитку в дитини викликає у багатьох батьків розгубленість та неспокій, часто вносить у родинну атмосферу напруженість та тривожність, провокує розлад між подружжям, між батьками й малюком, інколи навіть призводить до неусвідомленого неприйняття дитини батьками. У такій сім'ї дитина почувається незатишно. Батьки часто дратуються через хворобливу розгальмованість, неспокій дитини, але зрештою почуваються винними через власну неспроможність позитивно впливати на неї.
    Рекомендації для батьків, які мають дітей із особливостями психофізичного розвитку:
  • Важливо зосереджувати увагу на самій дитині, а не на її хворобі. Якщо проявляти занепокоєння з кожного приводу, обмежувати самостійність дитини, то вона неодмінно буде дуже неспокійною і тривожною.
  • Втома від переживань за дитину із особливостями психофізичного розвитку накладає відповідний відбиток на зовнішній вигляд її батьків. Вони виглядають нещасними. Але ж малюкові потрібні щасливі батьки, здатні віддавати любов і тепло, а не свої хворі нерви. Тільки оптимістичний погляд на життя може допомогти у боротьбі з підступною недугою.
  • Правильне ставлення до дитини можна виразити формулою: "Якщо ти не схожий на інших, це не означає, що ти гірший".
  • Нерідко гонитва за новими фахівцями і методами лікування примушує нас упускати з виду особистість самого малюка. Адже спроба поглянути на хворобу "зсередини", тобто очима хворої дитини, і є кращою можливістю допомогти їй в подоланні душевних і фізичних страждань.
  • Важливо коригувати режим дня, щоб уникнути порушень сну, що дає повноцінний відпочинок хворому організму. Необхідно створити для дитини спокійну обстановку, відмовитися від надмірно активних і шумних ігор перед сном, обмежити перегляд телевізора.
  • Щоб у дитини сформувалося правильне сприйняття себе і оточення, важливо відмовитися від зайвої опіки по стосовно неї. Батьки повинні сприймати свою дитину не як безнадійного інваліда, а як людину, нехай в чомусь не схожу на інших, але таку, яка цілком може здолати свою недугу і яка веде активний спосіб життя.



ПСИХОЛОГ РЕКОМЕНДУЄ

БАТЬКАМ ГІПЕРАКТИВНИХ ДІТЕЙ
   Підготувала: 
практичний психолог ЗДО №20
 Кістімова О.В.
  • У своїх стосунках з дитиною підтримуйте позитивну установку. Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслуговує, підкреслюйте успіхи
  • Уникайте численних повторень слів "ні" і не "можна".
  • Говоріть стримано, спокійно, м'яко, без окриків.
  • Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
  • Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
  • Заохочуйте дитину до усіх види діяльності, які вимагають концентрації уваги: ігри з кубиками, конструктором, настільними іграми, розфарбовування, читання.
  • Обов’язково підтримуйте удома чіткий розпорядок дня.
  • Уникайте великих скупчень людей: перебування у великих магазинах, на ринках чинить на дитину надмірну стимулюючу дію.
  • Оберігайте дитину від втоми, оскільки вона призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
  • Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Дитині корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі - прогулянки, біг, спортивні заняття (гімнастика, плавання, теніс, але не боротьба або бокс, оскільки ці види спорту травматичні).



У зв'язку з карантинними обмеженнями команда психолого-педагогічного супроводу здійснює психолого-педагогічне обстеження дітей, які мають ООП та консультують батьків за допомогою он-лайн технологій.












МІФИ ПРО АУТИЗМ (натисніть, щоб переглянути)




ПСИХОЛОГ КОНСУЛЬТУЄ 

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

Підготувала: 
практичний психолог Кістімова О.В. 

    Важливу роль у формуванні позитивної самооцінки у дітей із ЗПР відіграє її оточення, зокрема, батьки. Діти, які відчувають, що батьки їх люблять і приймають, також навчаються любити й приймати себе. 
    Яких рекомендацій варто дотримуватися у спілкуванні з вашою дитиною? 
    До Вашої уваги нескладні завдання для формування позитивної самооцінки у дітей: 
«Відповідальні обов’язки – створення «ситуації успіху» 
У дитини формується почуття власної гідності, коли вона знає, що їй довіряють. Кращий спосіб зробити це – доручити дитині відповідальну справу. Складіть список завдань, які під силу виконати вашій дитині (наприклад, поливати кімнатні рослини, гуляти із собакою, складати одяг, витирати посуд, тощо). 
Якщо вона робить помилки, допоможіть їй виправити їх, але не наголошуйте на цьому. 
«Мої позитивні якості» 
Разом із дитиною напишіть на аркуші паперу її позитивні якості, наприклад: що вона вміє робити, її гарні риси характеру, добрі вчинки. Прочитайте написане вами. 
Час від часу повертайтеся до цього аркуша, щоб перечитати його разом. 
«Щоденник успіху» 
«Щоденник успіху» – це журнал, в якому дитина самостійно, або за допомогою дорослого, записує (або робить малюнок) свого певного досягнення (доброї справи, правильно виконаного завдання, тощо). 
“Казкотерапія” 
Читайте та обговорюйте з дитиною казки, оповідання, герої яких долали труднощі, були сильними та впевненими незважаючи на певні обмеження та перешкоди. Це допоможе дитині ідентифікувати себе з героєм твору, запозичити його модель поведінки та підвищити свою самооцінку.






Дидактичні ігри від вчителя-дефектолога/логопеда Оксани ГОЛОВІНОЇ до тематичного заняття "Свято Масляної"

Дидактична гра "Великий-маленький",
 "Назви лагідно", " З чим млинець?", 
"Знайди пару"
Дидактична гра
"Порахуй млинці" (узгодження іменника з числівником)
Дидактична гра "Додай млинцю родзинку" 
(розвиток просторових уявлень)
Дидактична гра "Збери ціле сонечко з частин"
Дидактина гра "Проведи тваринок до ласощів"
(розвиток графо-моторних навичок)
Дидактична гра "Знайди тінь"


Консультація для батьків дітей з ООП
«Домашні «скарби» для ігор з дітьми»

Підготувала вчитель-дефектолог,
вчитель-логопед
Оксана ГОЛОВІНА
    Ви навіть не уявляєте собі, скільки різних скарбів є у Вашій квартирі. І всі вони допомагають розвивати дрібну моторику дитячих рученят, тактильну чутливість, пам’ять, мовлення, мислення. Не обов’язково скуповувати всі іграшки в магазині. Виявіть фантазію - і прості, доступні предмети стануть відмінними тренажерами для розвитку Ваших дітей.
    Сірники, ватяні палички, ґудзики, жолуді, каштани... Коли дитина грається із дрібними предметами (звичайно, під наглядом дорослих!), розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість.
    Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів та ґудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому, всі ці предмети можна сполучити в одному малюнку. Починати краще із простих геометричних фігур - квадрата, трикутника, ромба, сонечка, а потім поступово ускладнювати гру. Із сірників, ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялинки, будь-які фігури, в яких є багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка потрібно зацікавити. Потім "мистецький твір" можна робити разом.
    Навіть найменшим дітлахам буде корисно перебирати ґудзики - витягати з коробочки і складати назад, нанизувати ґудзики на мотузочку, робити намиста і браслети. Тільки при цьому мама повинна бути на сторожі! Як би малюк не взяв іграшку до рота! Якщо дитина зовсім мала, і є велика небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, насадіть ґудзики різного кольору та розміру на тверду міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і рахунковим матеріалом, і наочним приладдям для вивчення кольорів, розміру та лічби.
    Всі батьки люблять повторювати: "Сірники дітям - не іграшка!". Правильно, звичайно. Тому що діти можуть що-небудь підпалити ненавмисне.
Але якщо поруч будуть мама або тато, то сірники можуть бути дуже цікавою іграшкою.
Утримай сірники.
Покладіть на стіл 5 сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями.
Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями. Тепер - третій двома середніми пальцями, потім четвертий - двома безіменними. І, нарешті, п’ятий - двома мізинцями. Хто упустив сірник, той залишиться.
Сірникові коробки.
Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використати в різних іграх. На чотирьох або шести кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемішайте кришечки і коробки. Попросіть малюків знайти і закрити пари. 
Де мій ґудзичок?
Якщо сірникових коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящички в комоді. Іграшкове цуценя принесло із собою ґудзик (монетку, фішку, скріпку і т.д.) і хоче покласти його в ящик. Воно кладе іграшку в один з ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, в якому з ящиків знаходиться його ґудзик. Місце, куди цуценя кладе ґудзичок, постійно змінюється. Та й тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання чудово тренує зорову пам’ять та увагу дитини. 
Ложки, чашки, миски, сковорідки.
Маленьким дітям дуже хочеться піти на кухню. А батькам це спричиняє безліч незручностей. Хоча, якщо до процесу поставитися з розумом, то з дитячої цікавості можна отримати багато користі. От, наприклад, всім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні. Потрібно вчити дитину понять "великий - маленький". А на кухні - стільки можливостей! Тут і розмаїтість різних поверхонь (гладкі ложки, ополоники, миски, плошки та шорстка сковорода), і вивчення співвідношень "великий - маленький" (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не ввійде ополоник). А як весело стукати ополониками по каструлі або кришкою об кришку!
Тісто
Тісто цілком можна використати як замінник пластиліну, адже це - чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше забруднює, і не буде нічого страшного, якщо дитина для картини з будь-якого підручного матеріалу - ґудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузочок, ниток, дроту, насіннячок, гілочок тощо. Розминання тіста - цікаве і корисне заняття для малюка.
Крупи, сіль, кава, макарони
Крупи, сіль, кава, макарони теж знадобляться для "кухонної школи". Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним пластом. Помалюйте самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрастна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює кілька хаотичних ліній. Коли дитина зрозуміє, що потрібно робити, можна розпочинати малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім - малюк. Малювати можна все, що завгодно: хаотичні лінії, будиночки, кола, забори, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри.
Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зернятка) можна використати для викладання картинок, так само як і із сірників, ґудзиків і ватяних паличок. Придатна вона і для аплікацій. Пересипати крупу цікавіше за все в прозорий посуд, щоб було видно.

«Роль сім'ї в стабілізації емоційного стану дитини»

                                            (консультація для батьків)                                                                                                                                                      Підготувала:

вихователь групи 5 (1) "Ромашка" 
Михайлова В. Ф.

       Роль сім'ї в стабілізації емоційного стану дитини. Емоції відіграють важливу роль у житті кожної дитини. Неемоційну, “холодну”, дитину уявити важко. На емоційне благополуччя дитини, як власне, і на її емоційний розвиток, впливають виховання в родині, соціум. І, звісно ж, її темперамент, тип нервової системи – те, що зараз називають фізіологічними чи біологічними чинниками. Однак, якщо те, що заклала природа, змінити важко, на інше впливати можна. Тому в цій статті йтиметься про роль батьків та інших дорослих в емоційному розвитку дитини.
    Емоції дітей – безпосередні та спонтанні. У дитини забрали іграшку – вона голосно плаче, віддали – знову сміється, наче нічого не трапилось. Діти, особливо маленькі, не ховають та не стримують своїх переживань. Тому вся їхня активність забарвлена емоційними проявами.
    Дорослі допомагають дитині впоратися із сильними переживаннями. Наприклад, якщо дитина перезбуджена чи дуже втомлена, батьки створюють умови для відпочинку. Якщо дуже засмучена, – підбадьорюють. Дитина потребує любові дорослого, і її почуття залежать від наявності цієї любові. Буває, маленька дитина щось намалювала чи зробила власноруч і несе поробку тату чи мамі. Батьки її хвалять, і дитина – щаслива. Отже, опіка і любов дорослих є умовою позитивного емоційного розвитку дитини, її емоційного благополуччя.
    З наукової точки зору, емоції – це фізіологічна реакція організму на події, людей, тобто все, що оточує людину. Емоційна реакція має своє “представництво” у гіпоталамічній ділянці, тобто під корою головною мозку. А оскільки підкіркові структури старіші, до кінця керуватись розумом над емоціями людині не вдасться.
    Наприклад, як би батьки майбутнього першокласника не заспокоювали його щодо школи, однаково тривога залишається. Бо це – не лише об’єктивна тривога, а й глибше – реакція на небезпеку. А перший раз у перший клас – це подія, коли хвилюються і батьки, і діти. І, тривога батьків, впливає на посилення тривоги в дітей. Отже, чим спокійніші батьки – тим спокійніші діти.
    Немовля має певні емоції (воно кричить, щоб задовольнити якусь потребу – наприклад, в їжі), але ще не має почуттів. Вони сформуються згодом у процесі виховання і соціалізації. Адже почуття утворюються і розвиваються на основі емоцій. Це стійкі емоційні ставлення людини до явищ реальності, що відображають значення цих явищ у зв’язку з її потребами та мотивами.
    Наприклад, як дитина довідається, що таке провина та сором? Їй про це розкажуть батьки та інші дорослі: “Боже, як тобі не соромно! Не клади лікті на стіл! Хіба можна привселюдно колупатися в носі?”. Знайомо? Інший приклад: як дитина дізнається про почуття гордості? Коли дорослі скажуть, що пишаються нею.
    Іншими словами, наші почуття формуються під впливом оточення, моралі, суспільних норм (зокрема, і релігійних), виховання у сім’ї. Є діти, яких дуже рано і часто соромили, і є ті, щодо яких ці “важелі” застосовували пізніше і рідше. Що відчували “перші” діти, а що – “другі”? Запитання риторичне. Комфортніше, вільніше там, де менше обмежень та заборон і більше спонтанності.
    Дитина (допоки дорослі її цього не навчать) ще не розділяє емоції на “хороші” та “погані”. Вона проявляє їх без внутрішнього цензору, інтроекту (тобто не переймає способи поведінки інших – ред.), безоцінково.
    Однак, “гарних” та “поганих емоцій не буває. Є наша оцінка цих переживань та емоцій. І, якщо дорослі будуть оцінювати переживання дитини позитивно чи негативно, діти робитимуть те ж саме. І з собою, і з іншими. Наприклад, вони блокуватимуть свої “погані” емоції, не виражатимуть їх. Якщо захочуть заплакати чи розсердитися, не будуть це робити (бо мама казала, що так робити не можна). А це може призвести до появи психосоматичних розладів – наприклад, болітиме голова чи живіт.
    Ще один можливий наслідок – затинання. Що це таке? Це – переривання контакту, коли дитина щось хоче сказати, виразити себе (навіть, виплакатись досхочу, чи поричати, як лев), а її переривають на півслові, нічого не пояснюючи. Якщо так чинити постійно, психіка може виробити механізм захисту. Тоді на дитину дорослі починають звертати увагу, але якою ціною?
    Емоції тісно пов’язані з поведінкою дітей. Буває, кажуть: “Боже, ця дитина така вередлива!”. А що таке вередування? Часто це просто втома або сильні переживання через стресові ситуації у сім’ї. Тому важливо усвідомлювати, які потреби (чи потреба) стоять за тією чи іншою поведінкою дітей. Можливо, дитина досхочу награлася, втомилася і зголодніла, та її потрібно нагодувати. Або ж вона потребує відпочинку чи сумує за мамою в дитсадку, і їй потрібна увага.
   Щоб дозволити дитині виражати емоції, дорослі повинні дозволити це собі. А от це вже не просто. Бо за плечима 30, а то й більше років, і змінювати себе дуже важко. Легше насварити дитину, бо вона слабша, і взагалі – вона моя: як хочу, так виховую. Натомість, якщо в батьків з емоційним інтелектом усе добре, дитина це відчуває, й несвідомо переймає цей досвід. Вона бачить, як тато і мама спілкуються між собою, вирішують суперечки, розповідають про себе, і починає робити так само.
    Уявлення дитини про себе, ставлення до себе, формування “Я”-образу залежать від дорослих, і, насамперед, від батьків. На основі цього формується самооцінка дитини. Тобто, як дорослі реагуватимуть на прояв емоцій та переживань дітей, так дитина сприйматиме себе. І це впливатиме на її розвиток – емоційний, інтелектуальний, фізичний.
    Якщо дитина гнівається, не варто одразу казати: “Ай-яй-яй, як погано ти робиш!”. Варто запитати: “Що трапилося?”. Або ж заспокоїти, залежно від ситуації. Дитина розкаже (нехай голосно!), відреагує злістю (або розпаччю, образою), заспокоїться і гратиметься далі.
     Отже, не варто блокувати свої переживання. Потрібно конструктивно їх проявляти, жити з ними в злагоді. І тоді емоції та почуття допоможуть нам творчо пристосуватись до світу, пізнати себе та інших, навчитись долати труднощі і, зрештою, бути самим собою.




Консультація для батьків дітей з ООП
«Корекційні вправи для розвитку пам’яті та уваги»

Підготувала вчитель-дефектолог,
вчитель-логопед
Оксана ГОЛОВІНА

Вправа «Швидко назви». Показати дитині картинки 3-6 картинок (в залежності від віку та можливостей дитини) і швидко їх прибирати. Дитина повинна по пам’яті назвати, що бачила.
Вправа «Повтори за мною». Проводиться ритмічний стукіт (паличкою об стіл, плескання у долоні), дитині пропонується повторити ритм.
Гра «Що змінилось?»
1-й варіант. Перед дитиною ставиться іграшковий автомобіль, у нього садять декілька іграшок тварин (3-6). Дитині пропонується уважно подивитися і запам’ятати. Потім вона повинна закрити очі. 1-3 тваринки ховає або замінює дорослий. Відкривши очі, дитина визначає, що змінилось.
2-й варіант. На стіл ставляться два кубики (червоний і зелений). Дається вказівка: «Подивись уважно і запам’ятай. Тепер закрий очі». Ставиться ще червоний кубик. Дитина повинна визначити, який кубик добавився або що змінилося. Цю гру можна широко варіювати, використовуючи різні іграшки та предмети. Гра розвиває увагу, спостережливість, пам’ять.
Вправа «Запам’ятай та повтори» (розвиток слухової уваги та пам’яті)
Назвати декілька слів (3-6), дитина повинна запам’ятати та повторити (або показати на картках).
Гра «Піктограми» (розвиток образної пам’яті)
Слід починати з коротких речень, добре зрозумілих дитині, наприклад: іде сніг, дівчинка сміється, хлопчик миє руки. Пікто­грами малює дорослий, дитина за малюнками відтворює речення. З чотирьох років дитина сама мо­же малювати піктограми.
Гра «Магазин» (розвиток слухової пам’яті)
Уявно посилаємо дитину в магазин і пропонує запам’ятати всі предмети, які необхідно купити, почи­наючи з 2-3 предметів, постійно збільшуємо їх кількість. У цій грі корисно поміняти ролі.
Гра «Здогадайся, що це?» (розвиток образної пам’яті за допомогою тактильних відчуттів)
Дитина закриває очі. Дорослий почергово дає які-не-будь предмети, які дитина спочатку мовчки обмацує, потім називає їх. Якщо вона не змогла визначити якогось із предметів, нехай опише, який він був на дотик (холод­ний чи теплий, важкий чи легкий, твердий чи м’який і т.д.).
Можливий перелік предметів: тенісний м’яч, шматок хутра, ложка, годинник, дерев’яний кубик, гумка, прапорець, фломастер.
Гра «Тінь» (розвиток рухової пам’яті, спостережливості).
“Мандрівник” (дорослий) іде через поле, а за ним на 2-3 кроки по­заду його “тінь” (дитина), яка намагається скопіювати рухи “манд­рівника”. Бажано стимулювати “мандрівника” до виконання різних рухів: пострибати на одній нозі, зупинитись, подивитись ліворуч. Бажано щоб був ще «глядач».
Гра «Запам’ятай рухи»( розвиток моторно-слухової пам’яті.)
Показати та назвати дитині рухи, які складаються з 2-4 дій. Дитина повинна повторити ці дії в тому порядку, в якому показував дорослий, а потім спробувати у зво­ротньому порядку.
Пропоновані рухи:
Присісти – встати, підняти руки – опустити.
Підняти руки долонями догори (“збираю дощик”) – повернути долоні донизу – опустити руки вздовж тулуба – підняти руки у різні боки.
Відставити праву ногу вправо – приставити. Відставити ліву ногу вліво – приставити. Присісти – встати – повернути голову вліво, прямо і т.д.
Гра «Розкажи що ти робив сьогодні вранці»
Розповісти послідовність дій, які відбувалися вранці.
Вправа «Впізнай за голосом»
Дитина заплющує очі та відвертається спиною, домочадці (2-4 людини) щось промовляють, а дитина намагається впізнати родичів за голосом.
Гра «Стеж за рухом і словом»( розвиток розподілу уваги)
Дорослий говорить, що дитина повинна показати: ніс, рот, плече, вухо, але при цьому сам “помиляється” (наприклад, показує брови, а говорить “вухо”).
Вправа «Не пропусти професію» (розвиток здатності до переключення уваги, розширення світогляду)
Дорослий промовляє слова, щоразу, коли серед слів звучать назви професій, дитина має підстрибнути на місці.
Цю гру можна використовувати для закріплення інших лексичних категорій (фрукти, овочі, транспорт, дикі тварини, тощо) та змінювати дію, яку повинна виконати дитина, якщо почує необхідне слово (поплескати у долоні, потерти живіт, присісти).


Консультація для батьків з ООП
"ЯК РОЗВИВАТИ ЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ У ДІТЕЙ"
Підготувала:
 асистент вихователя групи 5 (1) "Ромашка" 
Колюбинська І. Р.

    Логічне мислення - це оволодіння дитиною прийомами логічної обробки знань, тобто встановлення узагальнених зв'язків між новими знаннями і раніше вивченим матеріалом, приведення знань у певну впорядковану систему.
Якими б Ви хотіли бачити своїх дітей у майбутньому? Думаю, Ви б бажали, щоб вони завжди були на висоті: швидше за інших знаходили вихід зі складної ситуації, завжди могли б зорієнтуватись в нестандартних умовах і були знавцями в будь-якій справі. Але все це під силу лише тому, в кого розвинута здатність логічного мислення. Насправді розвиток мислення – важкий та довготривалий процес. Не один десяток років людина удосконалює цю здатність. Але чим раніше Ви почнете розвивати у своєї дитини логічне мислення, тим більше успіхів вона зможе досягнути в майбутньому.
Тому пропонуємо Вам кілька порад:
1.Заохочуйте дитину висловлювати свої судження, давати оцінку подіям, будувати припущення. Навчившись думати логічно, дитина почне діяти також логічно. Розпочніть фразу, а дитина нехай її завершить. Наприклад: "Машина може їхати, тому що ...", "На вулиці тепло, тому що ...", "Якщо порізати палець, то ..."
2.Розв’язуйте з дітьми логічні завдання та ігри. Майже всі вони розв’язуються наступним чинном:
- дитина аналізує ситуацію;
- робить певні висновки;
- приходить до логічного висновку.
Для того, щоб дитина навчилась такій послідовності мислення, радимо Вам, спершу озвучувати для неї хід Ваших думок, наприклад: “Нам потрібно знайти, що тут зайве. Дивимось на картинки, що в них спільного? Туфлі – це взуття, тапочки – також взуття, кросівки – теж взуття, а ось штани – це не взуття. Це одяг. Вони зайві, тому забрати потрібно їх!”.
3. Навчайте дитину грати в шашки, шахи і інші настільні ігри, Ця ігри вчать не тільки розвивати логічне мислення, а й розробляти стратегію, бути терплячим, уважним, вгадувати кроки суперника і аналізувати ситуацію, на поле ситуацію.
4.Тренуйтеся складати логічні ланцюжки. Попросіть дитину намалювати коло, квадрат, трикутник, а потім повторити таку послідовність геометричних фігур кілька разів. Слідкуйте за тим, щоб малюк не порушував задану послідовність.
5.Приділіть увагу математичним іграм та завданням. Рішення задач на відповідність, проходження лабіринтів, складання логічних ланцюжків також сприяє розвитку логічного мислення .
6.Попросіть дитину розкласти в певному порядку картинки, на яких зображені дії одних і тих персонажів. Це можу бути фрагменти знайомої малюкові казки чи просто набір сюжетів, в яких простежується чітка логічна послідовність.
Отже, кожна дитина має величезний творчий і інтелектуальним потенціалом, але саме від батьків, які виховують його і займаються його розвитком, залежить, чи виявиться цей потенціал в повній мірі, або залишиться нереалізованим. Дуже важливо своєчасно зайнятися розвитком дитячого логічного мислення – від цього залежить майбутнє життя вашої дитини, і те, наскільки проявляться в подальшому його здібності і таланти, а також його логічні та аналітичні здібності.

 

Рекомендації батькам, діти яких мають особливості психофізичного розвитку. 
ЯК ПРОВОДИТИ ЗАНЯТТЯ ІЗ ДІТЬМИ 

Підготувала: 
практичний психолог 
О.В.Кістімова

1. Починати заняття з дитиною слід в позитивному стані. Основна складність для батьків - небажання дитини займатися. Спробуйте з нею розташуватися на дивані, на килимі, адже для цього зовсім не обов'язково сидіти за столом. Не володіючи мовленням, діти прочитують по вашій позі, міміці, ваш настрій. І якщо ви хворієте, зайняті і у вас немає бажання займатися, не займайтеся. 
2.Звертати увагу дитини потрібно на те, що в неї виходить добре, а не на те, що не виходить. 
3. Обов'язково хваліть дитину і себе за усі успіхи. Похвала підбадьорює дитину, вселяє в неї почуття упевненості, бажання продовжувати заняття. 
4. Переходьте від простого до складного. Починайте займатися з простішого завдання, поступово його ускладнюючи. Це дозволить вам швидко йти до мети і завжди залишатися в позитивному настрої. 
5. Закінчуйте заняття тоді, коли вам хотілося б ще продовжити займатися. В цьому випадку у дитини залишається бажання займатися наступного разу. 
6. Займайтеся з дитиною щодня. Тривалість заняття без перерви не повинна перевищувати 20 хвилин. 
7. Заняття краще проводити в ігровій формі. Так ви можете проводити навчання весь день, граючи з дитиною, пояснюючи їй щось і розповідаючи. 
8. Кращий час для занять - уранці після сніданку і в другій половині дня після сну. 
9. Відкладіть заняття, якщо дитина хвора. 
10. Як тільки ви побачите результат, переходьте на інший ступінь навчання – ускладнюйте завдання. Наприклад, запам'ятала дитина слова по темі "Тварини", переходьте до іншої теми, скажімо "Птахи". 
11. Обов’язково користуйтеся наочним матеріалом. Дітям легше сприймати слова із зображенням. При вивченні теми " Овочі" покажіть свіжі овочі. При вивченні тварин сходіть з дитиною в зоопарк. 
12.Набуті дитиною навички застосовуйте на практиці. Підбадьорюйте її при цьому, підказуйте, підтримуйте. 
13.Говорите чітко, обернувшись лицем до дитини. Нехай вона бачить вираз вашого обличчя, очей, рух губ. Під час занять діти можуть нахилятися і заглядати в рот батьків, хтось намагатиметься схопити рукою звуки. Спостерігаючи за вами, дитина запам'ятовує усі ваші рухи, а потім відтворює їх. Спочатку вона мовчки дивиться, потім її губи починають мимоволі рухатися, вона відкриває рот і беззвучно вимовляє якийсь звук за вами. А це вже успіх! 
14.В кінці заняття сфокусуйте увагу на тому, чого навчилася ваша дитина. Дуже часто батьки досягши мети звертають увагу на те, що було не так, що ще не вийшло. 
15.Заведіть зошит, щодня записуйте результати занять. Вам буде легше спланувати наступне заняття, враховуючи ваші з дитиною труднощі і успіхи. Ви побачите, як просуваються ваші заняття, що засвоїла дитина, і за який період часу це сталося. 

Бажаємо успіху!

 



УЧАСТЬ КОМАНДИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ У ВЕБІНАРІ  КУ ІРЦ м.БЕРДЯНСЬК

    20.01.2021р. члени команди психолого-педагогічного супроводу ЗДО№20 взяли участь у вебінарі  на тему "Особливості перегляду індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами. Врахування першочергових цілей розвитку та бар'єрів у освітньому процесі", який провели онлайн спеціалісти ІРЦ - директор Т.В.Малуєва та практичний психолог О.І.Кідалова.








Консультація для батьків
"ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР ДЛЯ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ"

Підготувала:
 вихователь групи 4(2)р.ж. "Веселка" 
Луснікова В.О.

        Сенсорний розвиток дитини – це:
  • розвиток її відчуттів і сприймання, 
  • формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. 
    Він становить фундамент розумового розвитку дитини. Чуттєве пізнання має виключно важливе значення у дошкільному дитинстві, так як це найбільш сприятливий період формування і вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про оточуючий світ.
    Дидактична гра «Летіть у свою зграйку»
Гра дає можливість дитині співставляти і узагальнювати предмети за кольором, вправляти її здатність розрізняти відтінки кольорів за насиченістю. Бажано, щоб в гру грали відразу декілька дітей.
    Приготуйте 24 – 30 карток: по 4 – 5 відтінків за насиченістю із 7 кольорів спектру. На семи стільцях, розставлених у кімнаті, розкладіть 6 карток – червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, голубого, синього і фіолетового кольорів – по одній на кожний стілець. Покажіть дітям приготовлені картки і поясніть, що вони чарівні. Їх чари полягають в тому, що варто лише взяти котрусь картку в руку, як відразу перетворишся на веселу пташку такого ж кольору, як та картка. Роздайте кожній дитині по одній картці різних відтінків. Поясніть дитині, що коли ведучий (на перших порах цю роль доведеться виконувати вам) дасть команду: “Летіть до своєї зграйки” , кожна “пташка” повинна полетіти до стільця, на якому лежить картка відповідного кольору, потім повернутися до ведучого, щоб взяти наступну “пташку” і знову знайти схожий на неї колір і т. д.
    Дидактична гра «Кольори»
    Ця гра допоможе закріпити уявлення дитини про різні кольори і відтінки, а також розвинути вміння розрізняти вміння предмети різних кольорів.
    Запропонуйте дитині протягом 1 хвилини назвати 3 предмети певного кольору. Якщо він назве їх правильно – отримує один бал, і тоді настає ваша черга зробити те саме; а якщо помилиться – не отримує жодного балу, але наступний хід все одно переходить до вас. Повторювати предмети не дозволяється. Варто почати з основних кольорів спектру, а потім перейти до різноманітних відтінків.
Щоб ускладнити гру, можна збільшити кількість предметів, які слід назвати.
    Дидактична гра «Якого кольору предмет?»
    Під час цієї гри дитина вчиться розрізняти і називати кольори та їх відтінки. Для гри можна використовувати інтер’єр кімнати, а також предмети, які знаходяться навколо вас.
    Запропонуйте дитині уважно роздивитися колір стін, стелі, вікон, гардин і т. д. Потім виберіть якийсь об’єкт і попросіть дитину сказати, з яких кольорів він складається. Якщо дитина відповідає правильно, то далі вона може вибрати якийсь предмет і запитати вас, якого він кольору, а ви повинні відповісти.
    Почніть гру з об’єктів достатньо простих за кольором, а далі ускладнюйте завдання – вибирайте предмети з декількома відтінками, з рідкісними поєднаннями кольорів. Якщо виникнуть ускладнення, допомагайте дитині визначити колір предмета, порівняти предмети за кольором, знайти якнайточнішу назву для кожного кольору чи відтінку.
    Дидактична гра «Домалюй фігуру»
    Ця гра спрямована на закріплення уявлень дитини про різноманітні форми і їх різновиди, а також розвиває здатність розрізняти ці форми; тренує дрібну моторику рук. Для гри потрібні декілька рисунків із зображенням фігур різної форми.
    Запропонуйте дитині сказати, як називається фігура, і домалювати їх. Поясніть дитині, що під час дорисовування не можна ні зменшувати, ні спотворювати форму фігури. Якщо їй важко дається виконання цього завдання, покажіть, як потрібно дорисовувати, на одній із фігур. Коли дитина дорисує усі фігури, попросіть вирізати їх і розкласти так, щоб разом опинилися фігури однакової форми (окремо квадрати, окремо ромби і т. д.). Зверніть увагу дитини на різновиди одної й тої ж форми.
    Дидактична гра «Форми»
    Гра розвиває сприйняття форми. Ви вибираєте одну з форм – квадрат, прямокутник, ромб, трикутник, круг, овал, п’ятикутник чи трапецію.
Мета гри – за 1 хвилину назвати 3 предмети, які мають подібну форму. Наприклад. Ви вибрали прямокутник, дитина може назвати такі предмети : книга, телевізор, шафа. Якщо дитина виконала завдання правильно, отримує 1 бал. Тепер називати предмет може наступний учасник гри. Повторювати предмети не можна.
    Гра стане складнішою, якщо встановити за правило називати не 3, а 5 предметів аналогічної форми за той же час.
другий варіант гри – використання зображень предметів, які нагадують різні форми. Покажіть дитині картинки з такими предметами (дивитися малюнок) і запитайте, на які форми вони схожі.
    Дидактична гра «Звірята шикуються»
    У цій грі вдосконалюється вміння розрізняти і впорядковувати предмети за величиною. Приготуйте 10 кольорових картонних смужок однакової ширини, які відрізняються за довжиною на 1 сантиметр ( від 1 до 10 см ). Смужки розкладіть перед дитиною на столі вертикально (тобто так, щоб “ширина” була по горизонталі, а довжина – по вертикалі; дивитися малюнок) і розкажіть про них дитині казку: “В одному лісі жили – були звірята. Усі вони були різні: і маленькі, і великі. Одного разу лев, цар звірів, вирішив зібрати усіх мешканців лісу і визначити, хто з них якої висоти : хто найвищий, я хто найнижчий. Зібралися звірі біля лева і почали шикуватися в ряд від найнижчого до найвищого. Штовхалися, сопіли, а вишикуватися так і не змогли. Допоможи їм виконати це завдання.”
    Порадьте дитині вибрати спершу найменшу смужку, потім – найменшу серед тих, що залишилися і т. д. Якщо виникнуть труднощі, запропонуйте дитині поміряти смужки. Коли усі звірі вишикуються в ряд, запитайте дитину, хто з тварин, на його думку, міг би потрапити у цей ряд ; нехай назве звірів маленьких, середніх і великих за висотою.
    Ту ж гру можна провести, запитуючи, для прикладу, хто найширший (чи найтовстіший) незалежно від зросту. У цьому випадку слід повернути смужки на 90 градусів, щоб вони відрізнялися одна від одної за шириною.
    Дидактична гра «Порівняй предмети»
    Гра спрямована на порівняння предметів, які мають різні параметри величини.
Перед початком цієї гри бажано навчити дитину способу “порівняння “. Приготуйте різні предмети, наприклад, дві книжки однакової товщини, але різного формату, дві пірамідки (широку і вузьку), два олівці (довгий і короткий) і т. ін.
    Покажіть дитині олівці і запитайте, чим вони відрізняються, а чим схожі. Потрібно, щоб дитина визначила, що вони відрізняються за довжиною, а подібні за товщиною. Потім запропонуйте їй порівняти у такий самий спосіб книжки, дві пірамідки і т. д. Якщо ці дії будуть вдаватися непогано, запропонуйте порівняти книжку з олівцем чи якимось іншим предметом.

   Консультація для батьків 
           «ВИХОВУЄМО У ДИТИНИ САМОСТІЙНІСТЬ» 

Підготувала:
практичний психолог 
О.В.Кістімова 

    Мабуть, кожен з батьків прагне, щоб його дитина стала самостійною людиною. Більшість батьків вважають, що проявом самостійності в дітей є уміння одягатися, чистити зуби, їсти ложкою, але це все лише навички, котрі діти набувають з нашою допомогою, хоча вони теж являються складовою незалежності особистості дитини. 
    Самостійність – це не тільки вміння робити щось без допомоги дорослого, а й здатність відкривати досі незвідане, ставити мету й досягати її, при цьому діяти свідомо й ініціативно не тільки у знайомих умовах, а й у нових. 
    Самостійність як базова риса особистості не да­ється дитині від народження, а формується у про­цесі дорослішання і на кожному віковому етапі має свої особливості. 
    Процес формування самостійної, мислячої, творчої особистості розпочинається з раннього дитинства. Звісно, самостійність малюка доволі відносна. Впізнати її прояви, допомогти першим паросткам зміцніти і розвинутися — непросте завдання для нас, дорослих. 
    Безумовно, найчастіше батькам простіше і швидше самим застібнути гудзики на дитячому одязі або прибрати її іграшки. Але як довго це триватиме? Рано чи пізно малюкові доведеться вчитися виконувати ці дії самостійно. Тому, шановні батьки, якщо ви хочете щоб у вас виросла самостійна дитина, треба про це подумати якомога раніше. 
    Формування навичок самообслуговування і культурних звичок у ранньому дитинстві має на меті не тільки полегшити дорослим догляд за дитиною, а й розвинути її власні регуляцій­ні можливості. Дитина, яка знає, що вона все робить вправно і вчасно, цінує в собі ці якості та переносить їх у своє доросле життя. Тому вміння дитини прибирати за собою іграшки, складати одяг, охайно їсти є основою її організованості й дисциплінованості у до­рослому житті, але за умови, що привчання до порядку не буде пов'язаним із постійними конфліктами й образами. Адже необхідною умовою для розвитку самостійності є психологічний комфорт у родині 
    Так як же привчати дітей до самостійності? 
    Часто діти, коли їх годують, намагаються забрати ложку у батьків. Надайте дитині можливість самій їсти. Навіть якщо ви бачите, що дитина розкидає їжу, не забирайте у неї ложку і в жодному разі не сваріть. Сядьте поруч і їжте разом з вашим малюком, адже діти повністю намагаються копіювати своїх батьків. 
    Щоб навчити дитину одягатися самостійно, купуйте їй вільний одяг, без зайвих застібок, а взуття у неї має бути на липучках - завдяки такому одягу дитина скоріше почне одягатися самостійно. 
    На початкових етапах засвоєн­ня дитиною навичок дорослому треба не просто говорити дитині: «Принеси. Прибери. Помий.», а слід робити це разом із нею. Малюку так буде і легше вчитися, і веселіше. Спільна діяльність дає також змогу запобігти проявам дитячого негативізму, коли малюк на будь-яку пропозицію дорослого відповідає: «Не хочу», «Не буду» або просто «Ні!». 
    Якщо раптом ви бачите, що у дитини не виходить одягнутися, допоможіть їй у цьому. Встаньте в неї за спиною і візьміть її руки у свої. І разом з нею почніть одягатися – так вашому маляті буде легше повторювати ваші рухи рук. 
    Для того, щоб дитина самостійно прибирала іграшки на місце, вам треба їй правильно все пояснити. Замість звичайної вказівки «прибери іграшки», спробуйте пояснити їй, куди вона має їх складати, адже сама дитина відразу не розуміє, що ви від неї хочете. Скажіть дитині, наприклад, щоб жовту машинку вона поклала в коробку, а ляльку - посадила на полицю. Так дитина почне поступово все запам'ятовувати і буде прибирати іграшки самостійно. 
    Перед тим, як почати привчати дитину до сну у своєму ліжечку, запропонуйте їй самій вибрати собі постільну білизну. Поставте обов'язково в її кімнаті нічник, адже деякі діти боятися засинати в темряві. Перш, ніж вкласти дитину спати, нехай вона сама укладе спати свою улюблену іграшку, а після ляже спати сама. Ну, а якщо раптом ваша дитина прийшла вночі до вашої кімнати, не проганяйте її, можливо, їй приснився страшний сон. 
    Щоб виховати у дітей навички самообслу­говування, слід спиратися на їхнє прагнення дістати високу оцінку з боку дорослих. 
    Всім батькам хочеться, щоб їх дитина виросла самостійною та незалежною особистістю. Перед тим, як почати виховувати в дитини самостійність, дорослим варто, проаналізувати свою поведінку, переглянути, а якщо треба, то змінити деякі свої риси характеру. 
    Рекомендації для батьків щодо способів формування самостійності у дітей. 
  • Проявляйте терпіння. Якби ви не поспішали, старайтеся не доробляти роботу за дитину — це може стати для неї звичкою, і дитина перестане намагатися щось робити самостійно. Але якщо ви бачите, що в дитини довгий час щось не виходить, то обов’язково допоможіть їй. 
  • Будьте вдячні дитині за допомогу. Ніколи не відмовляйтесь від допомоги дитини, навіть, якщо вам її допомога особливо не потрібна, або вам доведеться прибирати ще й після допомоги малюка. 
  • Не лайте дітей за спроби зробити щось самостійно. Нехай він залив скатертину, наливаючи собі воду, або зламав машинку, намагаючись "полагодити" її. Але ж це його перші кроки до самостійності. 
  • Надавайте дитині самостійність. Без необхідності не втручайтеся в міжособистісні стосунки дітей та їх стосунки з друзями - нехай вони вчаться самостійно вирішувати свої проблеми. А якщо діти просять поради, то безумовно потрібно пояснити, як варто було б вчинити в тій чи іншій ситуації. 
  • Довіряйте і заохочуйте дитину на різних етапах її розвитку. Тільки так у неї зможе сформуватися відчуття відповідальності та самостійності, адже вона матиме можливість вибору і зможе сама приймати рішення. 
  • Поважайте дитину як особистість. Для цього важливо сприймати потреби і бажання дитини уважно і серйозно. Це створює сприятливу атмосферу для її розвитку. Неприпустимо, щоб при спілкуванні з дитиною дорослі вживали сарказм, іронічні зауваження, висміювання. Якщо ви робите дитині критичне зауваження, воно має бути направлене на оцінку її дій, вчинків, а не на дитину особисто. 
  • Хваліть дитину. Обов’язково хваліть дитину за прояв самостійності: наприклад, якщо вона сама прибрала свою тарілку в раковину, поклала на місце свій одяг. Це надасть дитині упевненості і заохотить її до самостійних дій надалі. Якщо ж батьки не помічають потягу дитини до самостійності, у неї пропадає бажання отримати нові навички, оскільки немає стимулу. 
  • Коли ваше малюк уперше почне проявляти самостійність, ні в якому разі не зупиняйте його, якщо тільки немає загрози здоров'ю. Навіть якщо ви забороняєте дитині виконувати певні дії, наприклад, користуватися ножем, робіть це спокійно, без лайки. Часта критика придушує у дитини віру у свої сили, вона починає думати, що у неї нічого не виходить. 
  • Вчіть дитину. У вихідні можна виділити час на розвиток самостійності. Покажіть своєму малюку, як одягаються рукавички або як зав'язувати шнурки. Змагайтеся з ним на те, хто швидше зробить ту або іншу дію. Самостійність дитини ростиме на ваших очах. 
  • Не намагайтеся полегшувати життя дитині, занадто допомагаючи їй. У дитини немає шансу вирости самостійною, якщо дорослі будуть все робити замість неї. 
  • Запитуйте думку у вашої дитини, як у дорослого члена сім'ї. Давайте дитині проявляти самостійність навіть при виборі одягу або зачіски, Залучайте дитину до роботи по господарству. Їй це дуже сподобається. Запропонуйте дитині допомогти вам, і ваш малюк із задоволенням допоможе вам витерти пил. Спільна робота дасть дитині відчути її значущості для вас. Також це допоможе розвитку самостійності.



КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИТКОВІ ЗАНЯТТЯ ІЗ ДІТЬМИ НА ТЕМУ "ЗИМА. ЗИМОВІ СВЯТА"












Консультація для батьків 

«ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ УВАГИ У ДІТЕЙ ІЗ ЗПР» 

Підготувала: 
вихователь групи 5(1)р.ж. 
 Л.В.Валентирова 

    Батьки дітей із ЗПР часто стикаються з проблемою зосередження уваги дитини на якійсь одній діяльності і її утриманні. На жаль, деякі з цих дітей можуть утримувати свою увагу на навчальному завданні впродовж усього лише 5 - 10 секунд. Чому ж так відбувається? 
    Увага є однією з основних умов, які забезпечують успішне засвоєння дитиною із ЗПР доступного для неї обсягу знань, умінь і встановлення контакту з дорослим. Якщо у дитини увага сформована недостатньо, то їй складно навчитися наслідувати дії дорослого, діяти за зразком, виконувати словесну інструкцію. Тому необхідно якомога раніше проводити роботу з розвитку уваги у дітей із ЗПР, але при цьому слід враховувати особивості дітей цієї категорії. 
    Отже, для дошкільнят із затримкою психічного розвитку характерним є: 
  • порушення довільної уваги, що зустрічається при стомленні, за відсутності мотивації до навчальної діяльності; 
  • зниження концентрації уваги, що негативно позначається на процесі навчання: 
  • труднощі під час зосередження на виконанні завдань ігрового або навчального характеру; 
  • підвищена виснажуваність, що проявляється в короткочасній продуктивності при виконанні завдань; 
  • неуважність, яка проявляється у постійному перемиканні уваги на різні об'єкти; 
  • зниження об'єму уваги - дитина утримує менший об'єм інформації, ніж той, на основі, якого можна ефективно розв’язувати ігрові або навчальні завдання; 
  • знижена вибірковість уваги, що утрудняє виділення мети діяльності та інші. 
    Перелічені особливості порушення уваги у дітей із ЗПР перешкоджають здійсненню ними розумової діяльності. Саме тому педагогам та батькам потрібно докласти максимум зусиль для розвитку довільної уваги у дошкільнят. Для цього можна використовуються спеціальні ігри і вправи, які допоможуть зробити навчання малюків цікавим. 
Ось деякі з них: 
· "Що змінилося". 
На стіл перед дитиною поставте 3 - 4 іграшки (потім їх кількість можна збільшити) і запропонуйте розглянути їх впродовж 10-15 сек., а потім попросіть дитину відвернутися або заплющити очі. Тим часом приберіть одну іграшку або поміняйте їх місцями. Коли дитина за вашим сигналом обернеться (або розплющить очі), запитаєте її, що ж змінилося? 
· "Четвертий зайвий". 
Запропонуйте дитині 4 предмети: 3 з них з однієї групи, а 1 - з іншої. (Наприклад: ложка, виделка, тарілка, лялька). Запропонуєте дитині уважно подивитися і знайти, що ж тут зайве і чому? 
· "Намалюй" 
На підготовленій розмальовці запропонуйте дитині розфарбувати великі кулі синім кольором, а маленькі - червоним. 
· " Знайди однакові" 
Запропонуйте дитині знайти на малюнку два однакових предмети. 
· " Вухо- ніс". 
По команді "вухо" дитині треба вхопитися вказівним та великим пальцями за вухо, а по команді "ніс" - за ніс. 
· "Гра з прапорцями". 
Коли ви піднімаєте червоний прапорець, дитині треба підстрибнути, коли зелений – плеснути в долоні, синій - крокувати на місці. 
· «Виклади фігури за поданим зразком». 
Дайте дитині зразок з 3-4 геометричних фігур, намальований на окремому аркуші. Їй треба викласти такий самий візерунок, спираючись на зразок, із запропонованих фігур. 
Ускладнити завдання можна шляхом збільшення кількості фігур або варіацією частоти повторів фігур. 
· “Будь уважний!” (Зоопарк). 
Можна виконувати у вигляді фізичної розминки під музику. Дитина має виконувати рухи відповідно до команди дорослого: «зайчики» – стрибати; «конячки» – бити «копитом об підлогу»; «раки» – задкувати; «птахи» – бігати, розкинувши руки; «лелеки» – стояти на одній нозі. 
· Також ви можете з дитиною: розфарбовувати за зразком, штрихувати в певному напрямі, викладати з рахункових паличок предмети за зразком. 
    Основна умова, якої необхідно дотримуватися батькам, розвиваючи увагу дітей - це систематичний характер занять. Найголовніше в таких заняттях зацікавленість дорослих, їх увага до самої дитини, її успіхів і досягнень. 
Поради для батьків 
"Як організувати увагу дітей із ЗПР дошкільного віку під час занять". 
1. Займаючись з дитиною, обов'язково проявляйте свої емоції - посміхайтеся, дивуйтеся, проявляйте цікавість, захоплення. 
2. Залучайте дитину до різних видів діяльності, показуючи позитивні сторони тієї або іншої діяльності. 
3. Під час виконання навчальних завдань розмовляйте з дитиною у вигляді покрокових інструкцій – це допоможе малюкові цілеспрямовано керувати своєю увагою. 
4. Для занять із дитиною треба виділити постійне місце - це налаштовує дитину на роботу, сприятиме формуванню у неї уважності, посидючості, привчатиме до праці. 
5. У кімнаті в цей час не повинно бути відволікаючих подразників. 
6. Підібраний Вами наочний та ігровий матеріал для занять має бути яскравим. 
7. Важливою умовою підтримки уваги є позитивний психічний стан дитини, адже стомленій дитині дуже важко зосередитися. 
8. Щоб дитина вчилася довільно управляти своєю увагою, її потрібно просити більше міркувати вголос. 
9. Після виконання завдання корисно обговорити хід його виконання дитиною та кінцевий результат. 
10. Необхідним для розвитку уваги, являються похвала, підбадьорювання за щонайменші успіхи. 
11. Якщо ви відчуваєте, що дитина втомилася, дайте їй відпочити після виконання чергового завдання або перемкніть її увагу на інший вид діяльності. 
    Будьте терплячими з дитиною, уважними до неї під час занять. І у вас усе вийде!


Консультація для батьків дітей 

«ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАТЬКІВСЬКОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЯМ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ» 

Підготуала: 
асистент вихователя 
Л.Ф.Доленко 
    Затримка психічного розвитку в дитини часто викликає у багатьох батьків розгубленість та неспокій, вносить у родинну атмосферу напруженість та тривожність, провокує розлад між подружжям, між батьками й малюком, може навіть призводити до неусвідомленого неприйняття дитини батьками. Батьки часто дратуються через хворобливу розгальмованість, неспокій дитини, але, зрештою, почуваються винними через власну неспроможність позитивно впливати на неї. І, як наслідок, у такій сім'ї дитина почувається незатишно. 
    Тому, шановні батьки, вам слід пам’ятати, що дитина із особливими потребами в першу чергу потребує постійної батьківської підтримки, а свою увагу Вам важливо зосередити на самій дитині, а не на її особливостях розвитку. Правильне ж ставлення до такої дитини можна висловити формулою: «Якщо ти не схожа на інших, це не означає, що ти гірша». 
    Як показує практика, підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві непросто, тому нам, дорослим, треба навчитися спілкуватися та ефективно взаємодіяти з нею. 
    Рекомендації батькам щодо забезпечення підтримки дітям з особливими освітніми потребами. 
  •  Шановні батьки, пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона розвивається не так, як інші діти, оскільки в кожному конкретному випадку її особливості зумовлені певними причинами (спадковістю, перебігом вагітності матері, ускладненням під час пологів, порушення функціонування її головного мозку, несприятливими умовами виховання). 
  • Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, певних знань. 
  • Підтримуйте вдома безпечну психологічну атмосферу для своєї дитини, де вона могла б знайти спокій та розраду після дня, проведеного у дошкільному закладі серед галасливих однолітків, можливо, після розчарувань і невдач. 
  • Не забувайте, що для підвищення самооцінки, віри дитини в свої можливості, їй потрібна ваша похвала. Тому частіше хваліть її за успіхи і досягнення, навіть найнезначні. Частіше обіймайте, цілуйте та заохочуйте своїх дітей — це все способи їх підтримки. 
  • Завжди пам'ятайте, що ваша дитина — індивідуальність. Вона заслуговує на повагу! 
  • Для запобігання порушення сну, який дає повноцінний відпочинок дитячому організму, Вам важливо підкорегувати режим дня дитини. Для цього необхідно вдома увечері створити спокійну обстановку, відмовитися від активних та галасливих ігор перед сном, обмежити перегляд телевізора, ігри в мобільному телефоні. 
  • Для формування у дитини правильного сприйняття себе і оточуючих, Вам, шановні батьки, важливо відмовитися від надмірної опіки стосовно дитини, адже Вам так важливо розуміти, що, хоч Ваша дитина, в чомусь і не схожа на інших дітей, та, все ж, може вести активний спосіб життя. 
  •  У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі. 
  • У повсякденному спілкуванні зі своєю дитиною уникайте різких заперечень, тому що дітям із ЗПР властива імпульсивність, і вони часто можуть у таких випадках реагувати на заборону непослухом або вербальною агресією. Тому з дитиною треба говорити спокійно і стримано, по можливості малюку бажано дати право вибору. 
  • Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила. 
  • Під час виконання навчальних завдань навчіться давати дитині інструкції: вони повинні бути короткими, складатися не більше, ніж із 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас. 
  • Старанно, своєчасно виконуйте завдання педагогів щодо виконання навчальних завдань для малюка. 
  • Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї. 
  • Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок або займіть її іншою діяльністю. 
  • Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може. 
Шановні батьки, завжди пам'ятайте, що дитина навчиться того, що вона бачить у повсякденному житті. Застосуйте батьківську мудрість!




Консультація для батьків дітей з ООП

«Розвиток мозку дітей за допомогою кінезіологічних вправ»

Підготувала
вчитель-дефектолог,
вчитель-логопед 
Оксана ГОЛОВІНА
    Кінезіологія — це наука про розвиток розумових здібностей і фізичного здоров’я через певні рухові вправи. Це своєрідна «гімнастика мозку». З її допомогою процес навчання і виконання будь-якого виду діяльності стає ефективнішим. Завдяки «гімнастиці мозку» організм координує роботу правої та лівої півкуль, розвиває взаємодію тіла й інтелекту. Півкулі мозку людини відповідають за певні функції:
· права півкуля головного мозку — гуманітарна, образна, творча — відповідає за тіло, координацію рухів, просторове і кінестетичне сприйняття;
· ліва півкуля головного мозку — математична, знакова, мовленнєва, логічна, аналітична — відповідає за сприйняття слухової інформації, постановку мети і побудову програм.
    Для того щоб творчо осмислити будь-яку проблему, недостатньо лише задіяти обидві півкулі, необхідні їхня взаємодія й синхронізація між ними. Кожна з півкуль є не дзеркальним відображенням іншої, а необхідним доповненням.
Основна мета кінезіології: розвиток міжпівкульної взаємодії та синхронізація роботи півкуль головного мозку, що сприяє активізації розумової діяльності.
    Завдання кінезіології:
· розвиток міжпівкульної взаємодії;
· синхронізація роботи півкуль;
· розвиток дрібної моторики;
· розвиток розумових здібностей;
· розвиток пам’яті, уваги, мислення;
· розвиток мовлення.
    Кінезіологічні вправи допомагають подолати стресові ситуації, поліпшити роботу мозку і всього тіла, сприяють гармонійному розвитку особистості та її творчої самореалізації.
    Розтягування, дихальні вправи, окорухові вправи, вправи для розвитку дрібної моторики, масаж, вправи на релаксацію поліпшують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють запам’ятовуванню, підвищують стійкість уваги, допомагають відновленню мовленнєвих функцій, полегшують процеси читання і письма. Новий навчальний матеріал сприймається дітьми більш цілісно та природно, нібито розумом і тілом, а тому краще запам’ятовується.
    Вправи для найменших дітей і початківців
«Ліхтарики-зірочки»
Руки витягнути перед собою. Одну долоню стиснути в кулак, пальці другої розчепірені. Ритмічно змінювати позицію («зірочки запалилися і згасли»).
«Кільця»
По черзі якомога швидше перебирати пальцями рук, з’єднуючи в кільце з великим пальцем послідовно вказівний, середній і т. ін. Вправу виконувати у прямому (від вказівного пальця до мізинця) і в зворотному (від мізинця до вказівного пальця) порядку.
«Кулак — ребро — долоня»
Послідовна зміна позиції рук на площині столу: долоня, стиснена в кулак, долоня ребром на площині столу і розпрямлена на площині столу.
«Лезгинка»
Ліву руку стиснути в кулак, великий палець відставити у сторону, кулак розвернути пальцями до себе. Прямою долонею правої руки в горизонтальному положенні торкнутися мізинця лівої. Після цього одночасно змінити положення правої та лівої рук (6–8 змін позицій). Необхідно прагнути швидкості зміни положень.
«Вухо — ніс»
Лівою рукою взятися за кінчик носа, а правою рукою — за протилежне вухо. Одночасно відпустити вухо і ніс, плеснути в долоні, змінити положення рук «з точністю до навпаки».
«Велосипед»
Вправу виконують у парах. Стати одне навпроти одного, торкнутися долонями долонь партнера. Здійснювати рухи, аналогічні тим, що виконують ноги під час їзди на велосипеді.
«Поплескали — погладили»
Вправу виконують у парах. Одну долоню покласти на плече партнера, другу — йому на голову. Необхідно одночасно гладити партнера по голові та поплескувати його по плечу. Спочатку можна відпрацювати рух рук на собі: одночасно однією рукою гладити себе по голові, а другою плескати по животу.
«Дзеркальне малювання»
Малювати на аркуші паперу одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери.
    На початку опанування кінезіологічних вправ педагог та батьки допомогать дитині виконувати рухи керуючі її тілом, тобто дитина виконує вправи пасивно, поступово домагаємось самостійного виконання вправ, віддзеркалюючи рухи дорослого.
    Це лише деякі кінезіологічні вправи та ігри. Крім активних вправ існує дуже багато інших: вправи на релаксацію, окорухові вправи, дихальні, розтягування, масаж та ін.
    Вправи кінезіології універсальні. Вони допомагають і дорослим, і дітям. Вони дуже прості у виконанні та не вимагають спеціальної фізичної підготовки. Регулярне виконання цих вправ позбавляє втоми, підвищує концентрацію уваги, сприяє підвищенню фізичної та розумової активності.



Консультація для батьків

«Ігротерапія та корекційна робота з дітьми»

Підготувала: 
асистент вихователя 
Л.В.Ченцова
 Ігровою терапією називають всі психотерапевтичні напрямки, які використовують гру та іграшки. В основі цього методу лежить визнання того, що гра робить сильний вплив на розвиток особистості. Ігрова терапія представляє собою взаємодію дорослого з дитиною на власних умовах останньої, коли їй надається можливість вільного самовираження з одночасним ухваленням її почуттів дорослими. 
    Вчені помітили, що гра є одним з найбільш дієвих способів для: 
· підвищення психологічної стійкості дитини; 
· набуття та удосконалення навичок спілкування; 
· виховання соціально прийнятних норм взаємин між людьми; 
· розвитку моторних функцій і когнітивних здібностей у дитини; 
· позбавлення її від різних страхів і фобій. 
    Тобто, ігрова діяльність - це не тільки цікавий вид дозвілля і легкий спосіб розвитку, але вона також може лікувати. 
    Гра надзвичайно важлива для психічного розвитку дитини. З її допомогою вона: 
· зберігає психічне здоров'я, 
· готується до дорослого життя. 
      Ігрова діяльність допомагає малюкові: 
· здобувати навички в різних видах діяльності; 
· засвоювати соціальні норми поведінки; 
· навчитися підпорядковувати свою поведінку вимогам ситуації і нормам моралі; 
· покращувати фізичний і емоційний стан; 
· відіграти негативні емоції; 
· позбутися психічних травм, дозволяючи пережити хворобливі для психіки обставини у спрощеній формі. 
  Організувати гру допомагають іграшки. Іграшки для дитини - це частина комунікативного процесу, це слова, а гра - її мовлення. Тому слід вибирати такі іграшки і матеріали, які полегшили б експресію дитини, забезпечили їй широкий спектр ігрової діяльності. Правилом є відбір, а не накопичення іграшок. 
   Як же пояснити таку ефективність гри? Психологи пов'язують її з тим, що в процесі гри дитина майже завжди знаходиться в хорошому настрої, не сприймає таке заняття як щось шкідливе чи неприємне для неї. І саме в такому стані малюк найбільш відкритий до взаємодії, у тому числі зі значущими для нього дорослими: батьками, бабусями, дідусями. Фахівці відзначають, що найбільший вплив на дитину робить гра, в якій бере участь мама або тато, а не незнайома людина. Крім того, користь від занять, які проводять з дитиною батьки, очевидна. При цьому відбуваються зміни не тільки в дитині, але і в батьках, змінюються дитячо-батьківські стосунки. Ігротерапія допомагає дорослим мамам і татам ніби знову повернутися у своє безтурботне дитинство. Ці відчуття вчать їх краще розуміти своїх дітей, повертають у спілкування дитячу безпосередність і простоту. 
  Отже, гра є головним методом навчання для дитини та допомагає їй досягти психологічного комфорту. Вона являє собою досить ефективний корекційний метод для роботи з малюками, що мають абсолютно різні психічні особливості. 
   Загальні показання до проведення ігротерапії: порушення у психоемоційному розвитку дитини, затримка її психомовленнєвого розвитку та інше. 
     Взаємодію з дитиною з ЗПР необхідно будувати в залежності від діагнозу і реальних можливостей самої дитини. Корекційна робота повинна вестися в декількох напрямах одночасно, серед яких одним з пріоритетних є ігрова діяльність (уміння і бажання дитини грати). 
   У нормі існують такі форми ігрового поведінки дошкільника: 
· маніпулятивна гра (дитина катає, крутить, підкидає іграшку, не звертаючи уваги на її «функції»); 
· упорядкування (розкладання предметів у певному порядку - один на одного, в ряд, один в інший і т.д.); 
· функціональна гра (використання предметів і іграшок відповідно до їх функції (наприклад, причісування ляльок іграшкової гребінцем)); 
· символічна гра (дитина використовує об'єкт, заміщаючи ним інший об'єкт (наприклад, дитина скаче на паличці, як на коні)); дитина наділяє об'єкт властивостями, яких той не має («У цієї ляльки брудне обличчя»), дитина ставиться до відсутнього об'єкту так, ніби він присутній («Якщо чашка порожня, грає, ніби вона наповнена водою»). 
   Тому дошкільнят треба вчити грати. Розпочинати цей процес треба з розвитку предметно-ігрових дій, заснованих на особистісному інтересі дитини до тієї чи іншої іграшки або ситуації. 
    При цьому обов'язково повинні враховуватися ігрові переваги дитини: для заняття - на перших порах береться улюблена або добре знайома дитині іграшка. Дорослий пропонує дитині здійснювати предметно-ігрові дії по наслідуванню, неодноразово повторює їх і супроводжує мовними коментарями. У подальшому дії з іграшкою переходять до сюжетно-відображувальної гри. 
    Для становлення сюжетної гри дітей навчають грати спочатку поряд з партнером, а потім разом зі своїм однолітком. Лише поступово дітей у ході гри об'єднують в мікрогрупи. 
    Гра дітей в колективі тісно пов'язана з їх уявленнями про взаємини між людьми. Тому необхідно постійно формувати і збагачувати уявлення дітей про роль кожного члена сім'ї, про способи спілкування людей між собою. 
   У ході подальшого навчання ці уявлення збагачуються знаннями дітей про різні професії, про значущість кожної професії для людського суспільства. 
    Робота з дітьми, які мають затримку психомовленнєвого розвитку, має починатися з найелементарніших завдань: 
1. Вчити дітей спостерігати за предметно-ігровими діями дорослого і відтворювати їх за підтримки дорослого, наслідуючи його дії. 
2. Вчити дітей обігрувати іграшки. 
3. Виховувати у дітей інтерес до виконання предметно-ігрових дій по наслідуванню і показу дій дорослим. 
4. Виховувати у дітей емоційне ставлення до предмета або іграшки, які обігруються. 
5. Виховувати у дітей інтерес до рухливих ігор. 
6. Вчити дітей брати участь в інсценуваннях епізодів знайомих казок. 
7. Вчити дітей грати поруч, не заважаючи один одному. 


 УЧАСТЬ КОМАНДИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ У МЕТОДИЧНИХ ОБ'ЄДНАННЯХ  


20.11.2020р. члени команди психолого-педагогічного супроводу взяли участь у методичному об'єднанні ЗДО з інклюзивною формою освіти. 

Тема засідання №1 " Сучасні стратегії впровадження освітньої інклюзивної практики".

 















ДІЯЛЬНІСТЬ КОМАНДИ 
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ

На початку навчального року спеціалісти команди психолого-педагогічного супроводу ЗДО проводять діагностику психічного та мовленнєвого розвитку   дітей з особливими освітніми потребами та складають для них індивідуальні програми розвитку.














Діти інклюзивних груп, перебуваючи на карантині, продовжують навчатися - виконують завдання спеціалістів команди психолого-педагогічного супроводу.























          
   и розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 рокі«ВІКОНЕЧКО» 

(Лист МОН від 12.04.2013. №1/11-6943)

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДИТИНУ 

ІЗ ЗПР 3-х - 4-х РОКІВ.

Розділ «ВИХОВУЄМО ЗДОРОВУ ДИТИНУ»

Розділ "ГРА"

Розділ «ДИТИНА І НАВКОЛИШНІЙ СВІТ»

Розділ «РІДНА ПРИРОДА»

Розділ «РОЗВИВАЄМО МОВУ ТА МОВЛЕННЯ»

Розділ «ЦІКАВА МАТЕМАТИКА»



ГРА ДОПОМОЖЕ НАВЧАТИСЯ 

ВЕСЕЛЕ КОНСТРУЮВАННЯ З МАМОЮ І ТАТОМ































ІГРИ ДЛЯ КІМНАТИ























МУЛЬТФІЛЬМИ ТЕЖ МОЖУТЬ НАВЧАТИ

ГЕОМЕТРИЧНІ ФІГУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ 



ЩОБ ПЕРЕГЛЯНУТИ ПРЕЗЕНТАЦІЮ, ПЕРЕЙДІТЬ ЗА ПОСИЛАННЯМ

Презентація щодо роботи інклюзивних груп у ЗДО №20

11.01.2018 року на базі комунального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №20 «Червоний капелюшок» Бердянської міської ради Запорізької області згідно  плану роботи міського методичного об’єднання відбулось чергове  засідання ММО педагогів інклюзивного супроводу дітей з особливими освітніми потребами міста Бердянськ з теми: « Інноваційні технології в умовах реформування системи освіти України для дітей з особливими освітніми потребами».
Мета:
1.Розкриття особливостей реформування системи освіти для дітей з   особливими потребами  та інвалідністю в Україні.
               2.Ознайомлення з методикою комунікативної системи обміну картинками (Picture Exchange Communication System – PECS).
     3.Показати ефективність застосування казкотерапії як одного з методичних шляхів і засобів формування зв'язного мовлення у дітей 5-6 річного віку із загальним недорозвиненням мовлення.




 17  січня 2017 року відбулось методичне об’єднання  за участю педагогічних працівників ЗНЗ №13, ДНЗ  №20, 27, 39 з інклюзивною формою навчання на тему «Перші позитивні результати  впровадження інклюзивної  форми навчання в закладах освіти міста» під керівництвом  завідувача  міської ПМПК Малуєвої Т.В. та консультанта  логопеда ( дефектолога) міської ПИПК Груби О.Л. Всі спеціалісти поділилися досвідом та порадами щодо організації інклюзивного навчання в навчально-освітньому процесі.









                       
З метою реалізації права дітей з особливими освітніми потребами на освіту, їх соціалізацію та інтеграцію в суспільство з 1 вересня 2016 року в ДНЗ №20 відкрилась група з інклюзивною формою навчання. Спеціалістами введеними в штатний розклад закладу (асистент-вихователь, практичний психолог, вчитель-дефектолог, інстуктор з фізкультури) проводиться корекційно-розвивальна робота з дітьми, які мають особливі освітні потреби за індивідуальною програмою розвитку.



Супровід асистента вихователя дітей з особливими освітніми потребами на занятті з ліплення

Проведення інструктором з фізкультури занять на корекцію постави

Проведення вчителем-дефектологом корекційно-розвивального заняття з розвитку мовлення

Проведення практичним психологом корекційно-розвивального заняття з сенсорного розвитку

Проведення ігрових вправ на прогулянці


Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)

17 лютого- день спонтанного прояву Доброти

 З метою нагадати про значення добра в нашому житті, важливість таких на перший погляд, елементарих речей,як подяка, посмішка, підтримка гар...