Консультативний центр

 Мета діяльності Консультативного центру:

 надання індивідуальної та групової соціальної, психологічної, педагогічної та інформаційної допомоги батькам, діти яких не охоплені суспільним дошкільним вихованням

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ:

1. Під час спілкування з дитиною намагаєтесь якомога рідше вживати слово «НІ». Говоріть тільки тоді, коли це дійсно необхідно (наприклад, дитина схопила ніж, підійшла на прогулянці до відкритого каналізаційного люка), тобто коли це щось таке, що може зашкодити здоров’ю її або оточуючих її людей.

    Коли Ви багато чого дозволяєте робити, дитина рідше демонструє протест (адже пізнавати світ – це одна з її основних потреб), а отже і більшості істерик можна уникнути. «Ні» повинно бути мало, але воно бути повинно!!! Потрібно завжди пам’ятати, що відмовляти дитині в чомусь – цілком нормально, як і те, що дитина може обурюватися через це. Але якщо вже Ви дитину в чомусь обмежуєте, і вона починає протестувати, важливо не поступатися, оскільки така манера поведінки у неї може закріпитися.  Як тільки дитина зрозуміє, що так вона зможе домагатися того, що хоче, це буде ведучий механізм взаємодії з вами, а надалі і з оточуючими в дорослому житті.

2. Якщо бачите, що пахне «смаженим», спробуйте підключити почуття гумору. І навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця. Наприклад, стояти з висунутим язиком, поки червоне світло на світлофорі не зміниться зеленим. Чи позмагатися, хто придумає смішнішу пантоміму. Тут на скільки Вас занесе Ваша ж фантазія!

3. Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід), і ви відчуваєте, що поганий настрій “не за горами”, залучіть її до підготовки – нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.

4. Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину. Якщо вона вчинила який-небудь негарний, з Вашої точки зору, вчинок, обов’язково скажіть їй про це. Але при цьому не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про її дії. Тобто не “ти поганий”, а “ти вчинив не правильно”.

5. Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у дитини обов’язково були сфери, в яких тільки вона вирішує, як має бути або вона сама вибирає із запропонованих альтернатив.

6. Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо в кризові періоди дитина потребує стабільності як ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись. Тому постійні переговори з дитиною не бажані і скрізь треба знати міру. Якщо Ви бачите, що дитина «губиться» в різноманітних варіантах, не знає чого хоче, не може визначитись – зробіть вибір замість неї, навіть, якщо вона противиться, насправді вона цього потребує.

7. Для профілактики дитячих примх та істерик велике значення має єдина виховна позиція всіх членів сім’ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого.

8. Якщо яка-небудь неприпустима дія дитини була помічена вперше, то краще проігнорувати, ніж звернути увагу і тим самим підкріпити.

9. Якщо не хочете наразитися на істерику, ніколи різко не переривайте занять дитини, навіть, якщо вони здаються Вам безглуздими і неправильними. Для перемикання уваги малюка потрібний певний час.

10. Іноді роздратування у дітей накопичується, коли довго щось не виходить. Слідкуйте за тим, як дитина справляється з новим для себе завданням, адже на перших порах не завжди вона зможе зробити це самостійно (запустити нову машинку, піднятися сходами на гору, переступити через струмочок). У таких випадках потрібно зробити це разом з нею (ОБОВ’ЯЗКОВО спитавши чи треба їй допомога – це вже розуміють 1,5 річні діти), щоб вона перевірила свої сили і повірила в них.

11. Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня (особливо в кризові періоди), оскільки нестабільність може запустити істерику!

12. Для дитини дуже важливо, щоб її почули. Часто звичайне проговорення батьками того, що хоче дитина (наприклад, “Я почула і зрозуміла, що ти хочеш на майданчик, але нам треба спочатку зайти в магазин, щоб купити…”) зводить нанівець внутрішнє напруження. Інколи малюкові просто хочеться знати, що його почули і зрозуміли.

Профілактика гострих кишкових інфекцій рятує життя

У літній період частішають випадки спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь. Підвищена температура навколишнього середовища сприяє поширенню збудників, які викликають захворювання на кишкові інфекції такі як сальмонела, кишкова паличка, ротавіруси тощо.

Гострі кишкові інфекції (ГКІ) - це група інфекцій, які характеризуються фекально-оральним механізмом передачі, локалізацією збудника в кишечнику людини, багаторазовим поносом, нудотою, блювотою, підвищенням температури тіла.

Існують три шляхи передачі гострих кишкових інфекцій: харчовий, водний і контактно-побутовий.

Основний шлях передачі збудників інфекцій - харчовий, коли зараження відбувається через споживані продукти харчування і приготовлені з них страви, а також овочі та фрукти, забруднені мікроорганізмами і вжиті в їжу без достатньої гігієнічної і термічної обробки.

Водний шлях передачі збудників інфекцій реалізується значно рідше, в основному за забруднення питної води внаслідок аварій на водопровідних та каналізаційних мережах.

При контактно-побутовому шляху передачі збудник інфекції може передаватися через забруднені руки, предмети домашнього вжитку (білизна, рушники, посуд, іграшки).

Отже основною причиною виникнення гострих кишкових інфекцій є елементарне недотримання правил особистої гігієни, технології приготування страв, умов та термінів зберігання сировини та готових страв, вживання неякісних харчових продуктів, які містять в собі збудник захворювання.

Щоб вберегти себе від захворювань кишковими інфекціями, необхідно:

• дотримуватися правил особистої гігієни;
• ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після повернення з вулиці та після кожного відвідування вбиральні;
• мити та тримати у чистоті всі поверхні та кухонні прилади, що використовуються для приготування їжі;
• користуватися індивідуальним посудом;
• запобігати проникненню комах та тварин до приміщень, де відбувається приготування їжі та зберігаються харчові продукти;
• регулярно мити та обдавати окропом дитячий посуд та іграшки;
• окремо готувати і зберігати сирі та готові до вживання харчові продукти (сире м'ясо, птицю, рибу, овочі, фрукти тощо);
• для обробки сирих продуктів використовувати окремі кухонні прилади (ножі, обробні дошки тощо);
• добре прожарювати або проварювати продукти, особливо м'ясо, птицю, яйця і рибу;
• дотримуватись відповідного температурного режиму при зберіганні харчових продуктів (не залишати приготовлені харчові продукти при кімнатній температурі більше, ніж на 2 години);
• використовувати безпечну воду, не пити воду з неперевірених джерел;
• вживати бутильовану воду, у разі неможливості придбання бутильованої води використовувати охолоджену кип’ячену воду;
• використовувати харчові продукти, оброблені з метою підвищення їх безпеки, наприклад, пастеризоване молоко;
• мити та обдавати окропом фрукти і овочі, особливо у разі споживання їх у сирому вигляді;
• не вживати продукти по закінченню терміну придатності, використовувати для приготування їжі тільки свіжі харчові продукти;
• при транспортуванні і зберіганні харчових продуктів використовувати чисту упаковку (поліетилен, контейнери для харчових продуктів тощо);
• не купувати харчові продукти у випадкових осіб або в місцях несанкціонованої торгівлі;
• не давати маленьким дітям некип'ячене розливне молоко, сирі яйця тощо;
• не купатися в непроточних водоймах, у місцях несанкціонованих пляжів, уникати заковтування води під час купання;
• уникати контактів з особами, які мають ознаки інфекційного захворювання.

Характерні ознаки кишкової інфекції:

❖ слабкість;

❖ головний біль;

❖ блювання;

❖ болі в животі;

❖ підвищення температури;

❖ пронос.

УВАГА: при появі симптомів захворювання (підвищення температури тіла, головний біль, інтоксикація, блювання, рідкі випорожнення, біль у животі, висипання на шкірі тощо) своєчасно звертайтесь за медичною допомогою. Самолікування може призвести до значних ускладнень. Особливо це стосується дітей раннього віку.

ТІЛЬКИ ЧІТКЕ ДОТРИМАННЯ ГІГІЄНІЧНИХ ПРАВИЛ ТА ВИМОГ ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ УНИКНУТИ ХАРЧОВОГО ОТРУЄННЯ ТА ЗАРАЖЕННЯ КИШКОВИМИ ІНФЕКЦІЯМИ.

ПОВІДОМЛЕННЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

"ЯК ВИХОВАТИ У ДИТИНИ САМОСТІЙНІСТЬ"

                                                                                 Підготувала:

                                                                 вихователь Н.М.Лесечко

    Зазвичай батьки починають замислюватися про самостійність своєї дитини, коли вона починає ходити до школи. Проте починати виховувати цю якість потрібно набагато раніше - і чим раніше, тим більших успіхів можна досягти. Перш ніж говорити про те, як же виховувати в дітях самостійність і коли необхідно це робити, потрібно визначитися з тим, що це таке. Відповідь на питання, що ж таке самостійність, буде різною, залежно від віку дитини.

    Зазвичай, самостійність розуміють приблизно так: «це вміння людини особисто, без сторонньої допомоги управляти і розпоряджатися своїм життям», «це вміння самому приймати рішення і нести відповідальність за їх наслідки » тощо. Але всі ці визначення практично не застосовні до маленьких дітей - 2-3-х років або до дошкільнят, хоча і в них ми можемо спостерігати деякі навички самостійності. Прийнятно використовувати наступне визначення самостійності: «це здатність себе зайняти, здатність чимось займатися самому якийсь час, без допомоги дорослих».

    Фахівці визначають самостійність таким чином: вміння діяти за власною ініціативою, помічати необхідність своєї участі в тих чи інших обставинах; вміння виконувати звичні справи без звернення за допомогою і контролю дорослого; вміння усвідомлено діяти в ситуації заданих вимог та умов діяльності; вміння усвідомлено діяти в нових умовах (поставити мету, врахувати умови, здійснювати елементарне планування, отримати результат); вміння здійснювати елементарний самоконтроль і самооцінку результатів діяльності; вміння переносити відомі способи дій в нові умови. Самостійність розвивається поступово, і починається цей процес досить рано. Давайте відзначимо найбільш важливі етапи та вікові періоди для становлення цієї найважливішої людської якості. Етапи становлення Перш за все, це ранній вік. Вже в 1-2 роки у дитини починають з'являтися перші ознаки самостійних дій. Особливо яскраво прагнення до самостійності проявляється в 3 роки. Існує навіть таке поняття, як криза 3-х років, коли дитина раз у раз заявляє: «Я сам!». У цьому віці вона все хоче робити самостійно, без допомоги дорослого. Але на цьому етапі самостійність є лише епізодичною характеристикою дитячої поведінки. До кінця цього періоду самостійність стає відносно стійкою особливістю особистості дитини. Як бачимо, передумови розвитку самостійності складаються в ранньому віці, однак лише починаючи з дошкільного віку, вона набуває системність і може розглядатися як особлива особистісна якість, а не просто як епізодична характеристика дитячої поведінки.

    Рекомендації:

1. Необхідно пам'ятати, що не потрібно виконувати за дитину те, що вона може зробити сама. Якщо дитина вже навчився, наприклад, одягатися без допомоги дорослого, то дайте їй можливість робити це самостійно! Звичайно, Ви можете одягнути дитину швидше, ніж вона зробить це сама, чи нагодувати її, не забруднивши одяг і все навколо. Але тоді Ви будете заважати зростанню самостійності дитини.

2. Слід допомагати дитині тільки в тому випадку, якщо вона сама просить дорослого про допомогу. Не потрібно втручатися в діяльність дитини тоді, коли вона чимось зайнята, якщо вона не просить Вас про це. Звичайно, дорослі часто краще розуміють, як виконати ту чи іншу дію, але важливо дати можливість дитині знайти рішення самостійно! Нехай дитина вчиться осягати якісь речі самостійно і робити маленькі відкриття. Але батькам при цьому слід бути розумними! Якщо дитина робить щось, що являє небезпеку для неї, то слід, звичайно ж, захистити її від цього, навіть якщо вона не просить про це.

3. Потрібно всіляко заохочувати прагнення до самостійності. У цьому віці дитина дуже часто повторює: «Я сам!». Важливо не перешкоджати їй в цьому прагненні (звичайно, в межах розумного), всіляко стимулювати її спроби до самостійних дій. Дуже часто батьки на невмілі спроби свого чада щось зробити самостійно реагують так: «Не заважай!», «Відійди», «Ти ще маленька, не впораєшся, я сам (а) все зроблю» і т.д. Намагайтеся давати дитині можливість спробувати свої сили. Хоче помити підлогу, - дайте відерце і ганчірку. Вам буде потрібно потім усього кілька хвилин, щоб непомітно прибрати за дитиною калюжі, що утворилися в результаті праці, але зате у неї будуть формуватися навички не тільки самостійності, але й працьовитості. Хоче попрати свій носовичок? Дозвольте зробити це. Нічого страшного, якщо потім Вам доведеться переробити, адже в даний момент не такий важливий кінцевий результат. Підтримуйте дитину і схвалюйте її дії - адже вона так має потребу в цьому. Головне - не робити предметом глузувань її невмілі спроби. Адже від малюка деколи потрібно дуже багато зусиль для того, щоб зробити те, що дорослому здається простим і нескладним. Якщо у дитини щось не виходить, можна делікатно пояснити їй помилку і обов'язково підбадьорити, допомогти повірити в те, що у неї обов'язково все вийде.

Дошкільний вік

1. У цьому віці непогано давати дитині можливість самостійно вибирати те, що вона сьогодні одягне. Але при цьому варто не забувати, що дитині потрібно допомогти з вибором. Їй потрібно пояснити, наприклад, що зараз осінь, дощі, прохолодно на вулиці, тому літній одяг треба відкласти до весни, а от з осінніх речей вона може вибрати те , що більше до душі. Можна також починати разом з дитиною робити покупки в магазині і враховувати її вибір.

2. Але, мабуть, головне завдання дорослого - привчити дитину до думки, що для неї, як і для всіх в сім'ї, існують певні правила і норми поведінки, і вона повинна їм відповідати. Для цього важливо закріпити за дитиною постійне доручення, відповідне до її віку. Звичайно, можливості дитини в дошкільному віці ще дуже невеликі, але все-таки вони є. Навіть найменший малюк 2-3-х років, а тим більше дошкільник, в змозі прибрати, наприклад, свій куточок з іграшками. Також обов'язком дошкільника в сім'ї може стати поливання кімнатних рослин, допомога у сервіровці обіднього столу (розкласти серветки, столові прибори, поставити хліб) допомога у догляді за домашнім вихованцем тощо.

3. Не слід захищати дитину від проблем: дозволяйте їй зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або своєї бездіяльності).

4. Виховання самостійності передбачає також формування в дитини вміння знайти самому собі заняття і якийсь час займатися чимось, не залучаючи до цього дорослих.

5. Основною помилкою дорослих у вихованні дитячої самостійності є, найчастіше , гіперопіка дитини і повне усунення від практичних дій.

Консультація з рекомендаціями 

«КРИЗА 3-х РОКІВ . ЇЇ НАСЛІДКИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ.

Підготувала:

практичний психолог О.В.Кістімова

    Вікові кризи - це неминуча стадія розвитку і дорослішання дитини. Це свого роду переломні моменти, під час яких відбувається:

· переоцінка всіх колишніх цінностей, 

· переосмислення свого «я» і стосунків з оточуючими. 

    Одним з таких моментів є криза трьох років.

Досягнувши трирічного віку, малюк починає усвідомлювати, що він особистість. Це проявляється виникненням в мовленні слова «Я». Якщо дитина раніше без проблем говорила про себе в третій особі, називаючи себе по імені, наприклад, «Катя хоче їсти», то тепер це відбувається все рідше і рідше. Тепер при погляді на своє відображення в дзеркалі або на фото, дитина з впевненістю вимовляє: «Це Я». 

Дитина починає сприймати себе як самостійну людину, що має свої особливості і бажання. Разом з цим усвідомленням і приходить криза трьох років. Ласкава та мила крихітка в цей час може сильно змінитися і перетворитися на вперту і примхливу «нехочуху».

ОЗНАКИ КРИЗИ ТРЬОХ РОКІВ

ВПЕРТІСТЬ 

Висловивши якесь бажання або думку, малюк наполягає на своєму до останнього, причому, навіть якщо це бажання у нього вже давно пропало. Переконати його не допомагають ніякі вмовляння і обіцянки чогось більш вартісного. Таким чином малюк хоче зрозуміти, що з його думкою рахуються.

НЕГАТИВІЗМ 

Дитина суперечить і робить все не так, як їй говорять дорослі. Наприклад, малюк може дуже хотіти піти на прогулянку або помалювати, але відмовиться від цього лише тому, що пропозиція надійшла від дорослого. Але така поведінка зовсім не є пустощами або непослухом. Дитина так поводиться зовсім не тому, що їй подобається така поведінка - так вона намагається захистити своє «Я».

ПРАГНЕННЯ ДО САМОСТІЙНОСТІ 

Дитина прагне все робити і вирішувати самостійно. На перший погляд це непогано, однак вікова криза у трирічних дітей робить цю рису надмірною, неадекватною до їх можливостей. Тому таку самостійність правильніше назвати скоріше свавіллям.

ЗНЕЦІНЕННЯ 

Все, що колись дитині було дорогим або цікавим, може втратити для будь-який сенс. Причому, це стосується не тільки речей або улюблених занять, змінитися може поведінка і навіть ставлення до близьких. У цей період батьки для малюка можуть «стати злими», мила сусідка, яку він раніше з радістю зустрічав - противною, улюблена м'яка іграшка - поганою і т.д. Нерідко діти починають обзиватися або лаятися.

ДЕСПОТИЧНІСТЬ 

Дитина вказує оточуючим, що ті повинні робити або як себе вести і вимагає, щоб їй підкорялися. Наприклад, малюк вирішує, хто повинен піти, а хто залишитися, що він буде одягати, їсти або робити.

ЯК ПОВОДИТИСЯ З ДИТИНОЮ ПІД ЧАС КРИЗИ 3-Х РОКІВ 

Зміни в поведінці дитини, причому часом дуже великі, нерідко викликають подив у батьків. Дуже важливо не реагувати на них жорстко, постійно караючи дитину. У подібній ситуації необхідно зрозуміти, що це нормальний розвиток дитини в 3 роки. У цей період основним завданням батьків є – підтримати дитину та допомогти максимально безболісно його подолати.

НАДАЙТЕ ДИТИНІ СВОБОДУ ВИБОРУ 

Діти в 3 роки чекають від оточуючих, а особливо від батьків визнання їх самостійності і незалежності, навіть не дивлячись на те, що самі до цього ще не готові. Тому для дитини в цьому віці дуже важливо, щоб з нею радилися і цікавилися її думкою. Не ставте малюкові ультиматумів, будьте винахідливими. Наприклад, якщо дитина виявляє бажання одягатися самостійно, нехай, в цьому немає нічого поганого, просто передбачте це і почніть збиратися на 15-20 хвилин раніше.

Непогано працює прийом переключення уваги. Наприклад, ви збираєтеся до родичів, але підозрюєте, що на вашу пропозицію малюк може відповісти відмовою, тоді просто запропонуйте дитині вибрати одяг, в якому він поїде в гості. У підсумку ви перемикаєте увагу малюка на вибір одягу, і він не буде обдумувати їхати йому з вами чи ні.

ДАЙТЕ МАЛЮКОВІ ВІДЧУТИ СЕБЕ САМОСТІЙНИМ 

Завжди криза трьох років у дитини проявляється підвищеною самостійністю. Малюк намагається все робити сам, навіть не дивлячись на те, що його можливості далеко не завжди відповідають його бажанням. Батькам необхідно поставитися з розумінням до подібних прагнень.

Постарайтеся проявляти більше гнучкості у вихованні, не бійтеся розширити обов'язки і права дитини, дайте їй відчути свою самостійність, звичайно, тільки в розумних межах, певні межі, все ж, повинні існувати. Просіть дитину іноді про допомогу або давайте їй якісь прості доручення. Якщо ви бачите, що малюк намагається щось зробити сам, але не може з цим впоратися, ненав'язливо допоможіть йому.

НАВЧІТЬСЯ СПРАВЛЯТИСЯ З ІСТЕРИКАМИ ДИТИНИ 

· Намагаєтесь якомога рідше вживайте слово «НІ». Говоріть тільки тоді, коли це дійсно необхідно. 

· Якщо бачите, що пахне «смаженим», спробуйте підключити почуття гумору. 

· Прагніть дотримуватися єдиної виховної позиції всіх членів сім’ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого.

· Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня (особливо в кризові періоди), оскільки нестабільність може запустити істерику!

НАВЧІТЬСЯ ВІДМОВЛЯТИ 

Відмовляти можуть далеко не всі батьки. Проте, вміти говорити чітке «ні» - необхідно кожному дорослому. В будь-якій сім'ї повинні бути встановлені межі, за які виходити ніяк не можна і дитина має про них знати.

ЩО БАТЬКАМ РОБИТИ НЕ ВАРТО? 

Щоб ваш чудовий малюк не виріс занадто впертим і неконтрольованим або, навпаки, малоініціативним і безвольним, ніколи не показуйте йому, що його думка нічого не значить і абсолютно вас не хвилює. Не придушуйте прагнення до самостійності, обов'язково довіряйте дитині посильні справи. Також не варто постійно кричати на дитину і стояти на своєму, намагаючись зламати її впертість. Це може привести або до того, що дитина просто перестане вас чути, або до виникнення заниженої самооцінки.

Криза трьох років - це, напевно, не перше і не останнє випробування з яким доведеться зіткнутися кожному з батьків. Дуже важливо в цей період не втрачати самоконтролю і щиро любити свою дитину, незалежно від її вчинків.

Консультація для батьків
«ВАЖЛИВІСТЬ ВАКЦИНОПРОФІЛАКТИКИ У ДОШКІЛЬНИКІВ»

Підготувала:

сестра медична старша Фойт С.А.

    Метою проведення щеплень є створення умов несприйнятливості до інфекційних хвороб шляхом їхньої імітації. Для цього в організм малюка вводять ослаблений збудник хвороби. У відповідь на це організм починає виробляти захисні реакції й перемагає штучну хворобу, а «пам`ять» про неї залишається.

    Деякі вакцини вже з першого разу забезпечують організму стійкий імунітет. До них належать щеплення від кору та паротиту.

    Рекордсменом за терміном дії імунного захисту можна вважати щеплення проти правця – понад 20 років.

Нині наша держава забезпечує вакцинацію проти десяти недуг:

• туберкульозу,

• дифтерії,

• правця,

• кашлюка,

• поліомієліту,

• гепатиту В,

• гемофільної інфекції,

• кору,

• краснухи і паротиту.

Всі ці щеплення — безкоштовні. Всі закуплені державою вакцини відповідають встановленим в країні вимогам.

Надзвичайно важливо зробити щеплення вчасно, згідно з національним календарем щеплень.

Профілактичні щеплення – єдиний надійний засіб профілактики інфекційних захворювань.

Незважаючи на те, що вакцинація давно стала визнаним у всьому світі способом профілактики інфекційних захворювань, далеко не всі батьки ставляться до вакцинації без упередження.

Часто люди не прислухаються до порад медичних працівників – людей компетентних, а діють лише відповідно до власних переконань, що найчастіше свідчить про недостатнє розуміння проблеми.

Інша причина – релігійні переконання. Існують навіть спеціально розроблені буклети для роботи з релігійними людьми.

Саме завдяки вакцинації в Україні немає спалахів епідемії на хвороби, проти яких проводяться профілактичні щеплення.

1. Дану ситуацію можна пояснити існуванням колективного імунітету. Це коли 95-97% населення країни мають щеплення проти тієї чи іншої хвороби.

2. Якщо колективний імунітет менший за 95%, то рано чи пізно кількість хворих наблизиться до епідеміологічного порогу.

3. І це ще раз підкреслює надзвичайну важливість планової імунопрофілактики.

4. Ті, хто відмовився від вакцинації, живуть поки що за рахунок тих, хто щепився. Якщо дітей, які не щепляться, стане більше, розплачуватися доведеться нам усім.

5. На жаль, багато людей зараз вважає, що краще, аби дитина перехворіла інфекційним захворюванням в дитячому віці, ніж зробити щеплення.

6. Така думка — помилкова. Для організму це дуже серйозне випробування. Навіть при легкій формі захворювання можуть з`явитися ускладнення. І вони виникають не через день-два, а через рік і навіть багато років. Людина навіть не здогадуватиметься, що це наслідки перенесеної колись у дитинстві хвороби.

МІФИ ПРО УСКЛАДНЕННЯ

Введення будь-якої з вакцин викликає у відповідь реакцію організму, яка іноді має клінічні прояви.

• Це так звані звичайні або нормальні вакцинальні реакції, які означають зміни в організмі, що стаються після введення тієї чи іншої вакцини.

• У більшості дітей виникає фізіологічна реакція на щеплення: почервоніння та затвердіння на місці введення вакцини, які швидко минають, може підвищитися температура тіла до 37-38,5 градусів за Цельсієм.

• Така реакція цілком природна і не потребує ніякого втручання. Якщо ж у дитини дуже висока температура тіла (вище 39 градусів), судоми, гострий напад головного болю, надмірна збудженість тощо, – це свідчить про ускладнення, і варто звернутись до лікаря.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ МАЛЮКА ДО ВАКЦИНАЦІЇ

Щоб вакцинація відбулась успішно, батькам потрібно:

1. Насамперед відвідати лікаря, який спостерігає дитину, аби впевнитись, що малюк повністю здоровий.

2. Можливо педіатр вирішить проконсультувати малюка у невролога, імунолога, або скласти індивідуальний план імунізації.

3. Для повноти інформації мамі потрібно спостерігати за дитиною декілька днів до щеплення, звернути увагу на її сон, настрій, апетит, стілець, температуру тіла тощо. Наприклад, якщо протягом цього часу батьки відмічатимуть неспокійний сон, поганий апетит, зміни у випорожненнях свого малюка, то щеплення слід трохи відстрочити.

4. В день запланованої вакцинації не слід вводити нові продукти харчування.

5. Потрібно намагатись обмежити контакт з хворими дітьми, аби запобігти захворюванню на респіраторні інфекції.

6. Свою домашню аптечку необхідно поповнити жарознижуючими засобами.

Більшість батьків, відмовляючись від щеплень, мотивують свої дії страхом перед ускладненням вакцинації. Але ми забуваємо, що небезпечними можуть бути будь-які медикаменти і продукти харчування також, але ця небезпека є мінімальною, особливо в порівнянні з небезпекою самого захворювання.

Безумовно, коли ми не проводимо щеплення, ми більшою мірою ризикуємо і їх здоров`ям, та навіть життям.

Вибрати мінімальний ризик – це мудрість, це значить бути відповідальними батьками.

Відмовитись від щеплень – означає паразитувати на тих, хто щеплений, на тих, хто своєю свідомістю не допустив епідемії того чи іншого небезпечного захворювання.

Рекомендації для батьків "Фемелі-простір:як орагнізувати сімейне дозвілля"

(підготувала: педагог соціальний Д.Г.Зленська)

Щоб у вашій родині дозвілля було цікавим, яскравим і корисним, пропонуємо кілька порад

У першу чергу, варто змінити звичне середовище. Якщо погодні умови дозволяють, слід піти в парк, ліс чи на прогулятися біля моря. Це сприятиме фізичному оздоровленню, емоційному «перезавантаженню», насиченню новими враженнями. Свіже повітря допоможе активізувати процеси очищення організму та покращить розумову активність. Під час піших прогулянок ви можете поспілкуватися з дитиною про тиждень, що минув, спланувати спільні справи на майбутнє, обмінятися думками та враженнями. Окрім того, це чудовий спосіб поспостерігати за тваринами, рослинами, птахами, різними природними явищами. Для дитини буде корисно дізнатися, коли і які птахи повертаються навесні, куди саме вони прилітають, скільки тисяч кілометрів доводиться їм долати; що стається з деревом навесні, як поступово листя прокидається від зимової сплячки.

Під час спільної прогулянки, особливо в колі великої родини, не варто вирішувати конфлікти, оскільки в дітей таке дозвілля асоціюватиметься з неприємностями і напругою, і з часом вони почнуть уникати сімейних прогулянок. Непорозуміння між дітьми, в родині чи особисті краще вирішувати під час неквапливої бесіди один на один – таким чином спілкування буде душевнішим та відкритішим.

Дозвілля на свіжому повітрі має багато переваг. Тут можна пограти в рухливі ігри, пошукати гриби, зустріти білку чи зайця. Окрім того, ніхто не забороняє взяти з собою цікаву книжку! Наприклад, про птахів. І шукати за картинками та описами подібних птахів у парку чи в лісі. Або ще можна послухати цікаві казки про лісових звірят й уявити, що ліс довкола сповнений чарів. Якісна дитяча книга чудово розвиває уяву дитини, мислення, пам'ять, мовлення, покращує настрій та згуртовує родину. Читання на природі про природні явища з відповідним обговоренням допоможе розвинути й екологічне мислення дитини, навчить дбайливо ставитися до всього живого. Якщо домашні читання інколи швидко набридають, то читання-гра на лоні природи буде живою та цікавою, а інформація з книги засвоїться краще. До того ж, зеленкуватий колір трави довкола зніме напругу з очей та заспокоїть нервову систему.

Бувають дні, коли на вулиці мокро та холодно, і за таких погодних умов мало хто любить гуляти просто неба. Тоді можна порадити взути гумові чоботи, взяти парасольки й піти в гості, в музей, театр, на атракціони, в аквапарк, на презентацію дитячої книжки чи відкриття цікавої виставки. Похід до музею сприятиме розвитку пізнавального інтересу дитини, збагатить знаннями та цікавими враженнями. Театр, презентація та виставка допоможуть повноцінному естетичному розвиткові, долучать родину до сприйняття культурного надбання сучасності.

Дитина активно розвивається тоді, коли набуває нового чуттєвого досвіду, збагачується яскравими враженнями та цікавим спілкуванням. І спілкування має бути не обов’язково з однолітками, адже дитина вчиться перш за все у дорослих їх моделей поведінки, способів міжособистісної взаємодії, опановує мову. І тому важливо, до яких дорослих друзів чи родичів ви підете в гості: чи цікаво буде з ними вашій дитині, які вони мають інтереси та цінності.

Якщо погода чи обставини змушують вас проводити дозвілля вдома, то тут теж є багато варіантів на всякий смак. Помалювати, позбирати пазли, спекти печиво у формі цікавих фігур, пограти в бібліотеку, влаштувати домашній кінозал з подальшим обговоренням фільму чи мультика. А ще можна організувати перегляд улюблених діафільмів з маминого чи татового дитинства. Можливо, це стане приводом поділитися батькам цікавими історіями з власного дитинства.

Окрім того, дозвілля може бути організоване у формі навчальної гри. Наприклад, мамі треба, щоб хтось зібрав фрукти в саду. Можна дати дитині маленьку корзинку, а собі взяти велику, і позмагатися, хто перший наповнить свою ємкість плодами. При цьому дитина мусить, приміром, порахувати кількість зібраних плодів, вказати їх назви і т.п. залежно від вікової категорії дитини. 

Отож, дозвілля може бути різним, і не завжди інтереси в межах однієї родини співпадають. У випадку розбіжностей не варто примушувати всіх насолоджуватися єдиним заняттям, а слід знайти щось спільне, що об’єднує хоча б двох членів родини. Тоді мама з донькою можуть піти до лялькового театру, а тато з сином – змайструвати лука. Адже сім’я тоді щаслива, коли максимально враховуються потреби кожного її члена – і маленького, і дорослого.

Що стосується самого процесу організації сімейного дозвілля, то тут вам знадобляться дипломатичні вміння, навички планування та творчий підхід. Окрім того, варто обговорити варіанти з кожним членом родини окремо і потім, зважаючи на побажання, будувати плани. Таким чином можна, з одного боку, уникнути розчарувань, а з іншого – створити цікавий та насичений день для всієї сім’ї.

Консультація для батьків

"ДИТЯЧА ЛОГОРИТМІКА ЯК ЗАСІБ КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНОЇ МОТОРИКИ ДОШКІЛЬНИКІВ"

Підготувала: керівник музичний В.П.Николаєнко

    Логоритміка – це рухливі ігри та фізичні вправи, які у поєднанні з мовленням сприяють вдосконаленню загальної моторики. 

    Вона може використовуватися як психогімнастика або елементи психогімнастики, що залежить від індивідуальних особливостей дитини.

    Логоритміка – це вправи, завдання, ігри, що поєднують в собі:

• музику і рухи, 
• музику і слово, 
• музику, слово і рухи. 

    Їх використання направлене на розв’язання:

• корекційних; 
• освітніх;
• оздоровчих задач.

Основні завдання логоритміки:

• зняття втоми і напруги; 
• підвищення емоційного тонусу; 
• удосконалення загальної моторики; 
• формування чітко координованих дій у взаємозв'язку з мовленням. 

Вправи з логоритміки дуже корисні для дітей, адже вони:

• розвивають у них:
• мовлення, голос, артикуляцію, інтонування та дикцію; 
• пам’ять, слух, увагу, уяву;
• активність і рухливість дрібної та загальної моторики;
• статичної та динамічної координації рухів; 
• творчі здібності; 
• формують у дітей: 
• навички правильного дихання;
• ритмічної ходьби;
• синхронізації рухів музично-ритмічних рухи; 
• навички координації між словом (співом), рухом і музикою (ритмом);
• вміння виразно передавати образ за допомогою міміки та пантоміміки; 
• здатність орієнтування у просторі.

    Приклади логоритмічних вправ, які можна розучити з дитиною вдома. 

Логоритмічна права «Зайчики» (для дітей 3-4р.) 

А хто це тут за кущиком…трух, трух, трух. (труть «лапку» об «лапку»)

На капусту дивиться? Ух, ух, ух! (кладуть руки на щічки і похитують голівками)

Хочеться капусточки? Так, так, так! (плескають)

Аж тріпочуть вушками. Ось так, так. (показують «вушка»)

Зубки вже капусточку Нібито гризуть... (показують зубки)

Та це ж наші зайчики! (виконують пружинку)

Гарні хай ростуть! (стрибають)

Логоритмічна права «Дощик» (для дітей 5-6р.) 

Крапля раз, крапля два. (стрибають на носках, руки на поясі)

Ось така весела гра. (стрибають на повній стопі)

Дощик крапає скоріше, (стрибають, по черзі змінюючи ніжки)

Буде всім нам веселіше. (стрибають із прискоренням)

Парасольки ми відкрили, (руки розводять у сторони)

Від дощу себе закрили. (руки ставлять півколом над головою)

Логоритмічна права «Урожай» (для дітей 5-6р.)

На город ми свій підемо,урожай гарний зберемо. ( йдуть по колу)

Тут ми морквочки нарвали («тягнуть», ніби із землі)

І картоплі накопали. («копають»)

Зріжемо качан капусти, («зрізають»)

Круглий, соковитий дуже. (двічі обводять руками коло)

Ще ми щавлику нарвемо («рвуть», присідаючи і нагинаючись»)

І додому всі підемо. ( йдуть по колу)

Логоритмічна права «Яблунька» (для дітей 5-6р.)

Яблунько! Яблунько! Де ж твої яблучка?

( йдуть по колу; у центрі, піднявши руки вгору, стоїть одна дитина — «яблунька»)

Заморозив їх мороз? 

Або вітер їх забрав?

Або блискавка спалила?

Або градом їх побило?

Чи птахи їх поклювали?

(зупиняються, на кожну сходинку загинають по одному пальчику на лівій руці. Дитина-«яблунька» хитає головою)

Тож куди вони пропали? (розводять руками, знизують плечима)

Не морозив їх мороз,

І не вітер їх забрав,

Не спалило їх вогнем,

Граду не було з дощем,

Птахи їх не поклювали…(загинають по одному пальцю на правій руці)

Це ж їх діти обірвали! (дитина тікає, «яблунька» біжить за нею, наздоганяє)

Логоритмічна права «Їжачок і барабан» (для дітей 5-6р.)

З барабаном їжачок, бум-бум-бум! (марширують по колу, зображуючи гру на барабані)

Має безліч голочок,бум-бум-бум! (марширують по колу, зображуючи ручками голочки, згинаючи пальчики в кулачок)

Дуже яблучка любив він,бум-бум-бум! (то однією, то іншою рукою підносять до рота уявне яблуко)

Барабан в саду згубив,бум-бум-бум! (зупиняються, розводять руками)

Вночі яблука упали,бум-бум-бум! Бум-бум-бум!

(ставлять руки на поясі, стрибають з однієї ніжки на іншу)

Гучні звуки пролунали, Бум-бум-бум! Бум-бум-бум!(тупотять ніжками)

Зайці сильно налякались,бум-бум-бум!

(складають ручки попереду себе і стрибають на двох ніжках)

За кущем вони сховались.

(роблять «вушка» з долоньок, швидко присідають, сидять, тремтять, закривають очі руками)

Логоритмічна права «Лісові звірята» (для дітей 4-5р.)

Всі звірята на узліссі шукають їжі собі в лісі. (йдуть у хороводі)

Білочки скакали, горішків назбивали.

(скачуть навприсядки, підстрибуючи й тягнучись угору)

Лисичка пробігала, грибочки позбирала. (біжать, збирають уявні гриби)

Скакали тут зайчата, шукали гриб щербатий.

(скачуть, склавши перед собою ручки, «зривають» гриби)

Ведмідь тут походжав і мухоморів назбирав.

(йдуть, перекочуючись, в кінці тупотять правою ногою)

Логоритмічна права «Де ви були?» (для дітей 3-4р.)

-Ніжки, ніжки, де були? 

- По гриби ми в ліс ходили.(йдуть на місці)

-А ви, ручки, працювали? 

- Ми грибочків назбирали. (присідають, збирають «гриби»)

-А ви, очі, помагали?

- Ми дивились, виглядали, всі пеньочки обшукали.

(дивляться з-під руки, повертаються вліво, вправо)

Логоритмічна права «Чобіток» (для дітей 5-6р.)

Раз! Два! Три! Чотири! (роблять 4 швидкі притупи на місці)

По доріжці я біжу! (біжать по колу)

Раз! Два! Три! Чотири! (роблять 4 швидкі притупи на місці)

Черевичок бігать вчу. (біжать по колу)

Раз! Два! Три! Чотири! (стукають каблучком об підлогу)

Обламався каблучок. (піднімають праву ніжку і крутять носком з боку в бік)

Раз! Два! Три! Чотири! (стукають каблучком об підлогу)

Загубився черевичок. (піднімають ліву ніжку і крутять носком з боку в бік)

Пам’ятка для батьків
«Як стати кращими батьками для дитини»
(підготувала педагог соціальний Д.Г. Зленська)

Бути батьками – це прекрасний досвід для будь-якої сімейної пари, але в той же час це й нелегка праця. У житті бувають моменти, коли здається, ніби батьківська місія провалилась. Але всі ці злети й падіння є закономірною частиною «професії» батьків. Перемоги та поразки на цих теренах збагачують батьків досвідом виховання. У даній статті пропонуються ефективні поради, які дійсно допоможуть вам впоратися з найбільш поширеними проблемами процесу виховання дітей.

Здорові стосунки між вами та вашою дитиною дійсно важливі, оскільки вони впливають на весь хід її життя. Якщо в дитини добрі стосунки з батьками, то вона довіряє їм, поважає і слухається їх. І навпаки, якщо в дитини напружені стосунки з батьками, вона, швидше за все, буде ігнорувати їхню думку й перестане їм довіряти.

Ознайомтесь із запропонованими порадами щодо сімейного виховання, які допоможуть вам у складних ситуаціях, які неминуче трапляються у виховному процесі.

1. Ваша дитина – ваша гордість

Ви повинні бути вдячними долі за свою дитину. Ви повинні розуміти, що у світі багато людей, у яких немає можливості відчувати таке щастя. Вони готові все віддати за надію стати батьками. Відчуйте себе щасливчиком і нехай ваша дитина відчуває те ж саме. Ніколи не нарікайте на дитину й не дозволяйте їй переживати подібні почуття.

2. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими

Порівнювати свою дитину з іншими – це злочин, друзі це, рідні чи двоюрідні брати й сестри, а також її однолітки. Треба розуміти, що кожна дитина унікальна й особлива. У кожної дитини свої мрії та амбіції, і обов'язок батьків поважати прагнення своїх дітей. 

3. Ніколи не удавайтесь до жорстокого покарання, а тим паче до насилля

Дитина перестає бути самою собою, якщо не припускається помилок. Це не означає, що ви повинні закривати очі на всі її відхилення від норм поведінки. Але головна думка полягає в тому, що покарання або реакція на певну поведінку дитини повинні бути справедливими й розумними. За жодних обставин не піддавайте дитину фізичному насильству! 

4. Для пояснень використовуйте закономірні наслідки поведінки дитини

Скільки б ви не сварили, не карали своїх дітей за помилки, вони ніколи не усвідомлять своєї провини. Кращий спосіб виховання полягає в тому, щоб змусити їх відчути на собі закономірні наслідки їхньої поведінки. Якщо дитина не тримає свою кімнату в порядку, не сваріть її й не проявляйте насильство. Дозвольте відчути логічні наслідки. У такій обстановці речі дитини почнуть губитись і зникати, що значно ускладнить їй життя. 

5. Будьте поруч, коли це необхідно

Як батьки ви не повинні ігнорувати помилки дітей і залишати без уваги їхні неправильні рішення. Ви повинні пояснювати їм, що добре, а що погано. Не бійтеся зробити дитині зауваження, навіть якщо при цьому вона сердиться на вас. Краще впоратися з тимчасовим гнівом, ніж з дитиною, яка стала на хибний шлях. Тому, якщо того вимагає ситуація, ви повинні проявити суворість.

6. Пам'ятайте про вік дитини

Дуже важливо змінювати стиль виховання в міру дорослішання дитини. Ставитись до дитини-малюка як до підлітка неправильно. «Нависати» над дитиною, стежити за кожним її рухом, бути «батьками-гелікоптерами», які кружляють і кружляють над дитиною, добре тоді, коли вона ще немовля, але в більш пізньому дитячому віці такий стиль виховання, безумовно, призведе до неприємних наслідків. 

7. Не дуже покладайтесь на думку інших людей

Розповсюдженою є ситуація, коли як тільки ви стали батьками, усі кинулись до вас з різними порадами та пропозиціями, яких ви не просили. Але це не означає, що варто виконувати все, що вам говорять. Треба розуміти, що у кожної сім'ї своя історія та свої умови. Те, що допомагає у вихованні однієї дитини, може виявитись не суттєвим для вас. 

8. Ваші дії говорять гучніше, ніж слова

Часто батьки виховують і повчають своїх дітей, але їхні слова не завжди підкріплюються діями. Це найбільша помилка, якої ви можете припуститися. Ваша дитина не стільки сприймає те, що ви кажете, як наслідує те, що ви робите. Тому будьте обережними, коли робите вчинки на очах ваших дітей. Вони швидко вчаться й легко розуміють усе, що ви робите. 

9. Не "топіть" дітей у своїй любові

Вища якість батьків – це безумовна любов і прихильність. Але необхідно визначити межу, за якою ваша прихильність починає псувати дитину. Помічено, що дитина, про яку батьки піклуються надмірно, стає розбещеною й виходить з-під контролю. Тому обов'язково треба проявляти свою любов, прихильність і турботу до дітей, але в той же час необхідно навчати їх правильних життєвих цінностей. 

10. Дитина повинна відчувати себе в безпеці

Поруч з вами дитина повинна відчувати себе в цілковитій безпеці. Уникайте ворожої атмосфери в сім’ї. Діти часто бояться сварок і сперечань між батьками. У подібних ситуаціях ваш малюк не тільки вчиться лаятися, при цьому страждає його почуття безпеки. Розкажіть дитині, що розходження в думках можна залагодити мирним шляхом. 

11. Слухайте, слухайте і ще раз слухайте.

Це найважливіша й одна з найкращих порад для батьків про виховання дітей. Намагайтеся вступати в діалог зі своїми дітьми й незмінно уникайте монологів. Слухайте й намагайтеся зрозуміти страхи, сумніви та тривоги ваших дітей, це їх заспокоює. Візьміть за правило проявляти інтерес до того, що робить ваша дитина, а також до того, що вона каже. 

12. Припиніть вимагати поваги

Повага – це те, що завжди приходить природно, її не можна нав'язати. Тому, замість того щоб закликати дитину поважати вас, станьте гідними її поваги. Коли діти маленькі, батьки – їхній єдиний зразок для наслідування, а коли дитина дорослішає і вступає у стосунки з іншими людьми, вона починає порівнювати вас з ними. Як батьки ви повинні стати найавторитетнішими людьми для вашої дитини, цим ви завоюєте її повагу.

13. Хваліть дитину на людях, а сваріть наодинці

Ударити дитину або вилаяти привселюдно – це найгірше, що з нею може статись. Ніколи так не робіть. Щоразу, коли вам треба зробити зауваження або насварити дитину, залишіться з нею наодинці. Якщо це відбувається у присутності інших, самооцінка дитини одразу ж падає. Дитина дуже чутлива до таких ситуацій, і вони можуть суттєво вплинути на її психіку. З іншого боку, якщо ви хочете похвалити дитину за хорошу роботу, завжди робіть це привселюдно. Дотримуйтеся цього золотого правила, і ви здобудете повагу й довіру вашої дитини.

14. Налагодьте відкритий канал зв'язку з дитиною

Дуже важливо налаштувати чіткий канал зв'язку зі своєю дитиною. Навіть коли вона всього лише немовля, систематично розмовляйте з нею, це допоможе зміцнити зв'язок між вами. Розмова з малюком допомагає йому розвивати мовлення та словниковий запас. Коли ваша дитина подорослішає, відкритий канал зв'язку допоможе вам дізнатись і зрозуміти, що відбувається в її душі. Замість використання різних пристроїв і гаджетів для визначення місцезнаходження вашої дитини краще порозмовляйте з нею один на один. 

15. Вірте у свою дитину

Батьки готові надати своїй дитині всю необхідну допомогу. Але пам'ятайте, що надмірна м'якість і потурання мають негативний вплив, оскільки дитина стає занадто залежною від вас. Така залежність заважає її емоційному та інтелектуальному розвитку. Буде добре, якщо ви дозволите дитині самій виконувати завдання, і навіть якщо в неї щось не вийде, вона буде вчитись на своїх помилках і невдачах. Нехай дитина використовує уроки, отримані сьогодні, для того, щоб виправляти власні помилки в майбутньому.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ 

"ВИХОВАННЯ ДИСЦИПЛІНОВАНОСТІ ТА ОРГАНІЗОВАНОСТІ 

У ДІТЕЙ" 

(ПІДГОТУВАЛА ВИХОВАТЕЛЬ-МЕТОДИСТ О.Ю.АЛЬОШИНА)

 Досвід неслухняності накопичується у дітей поступово та підкріплюється неправильною тактикою батьків. Більшість батьків думають, що дисциплінувати дитину - означає карати її, хоча насправді це означає - показувати їй шлях, по якому вона повинна йти, допомогти дитині стати самостійною, здатною керувати своєю поведінкою.

          Навіть малюк знає про можливість маніпулювати своїми батьками. І як тільки у нього з'являється така можливість, він обов'язково цим скористається. Наприклад, буде плакати до тих пір, поки його не візьмуть на руки, не буде їсти, поки мама не розповість казку, відмовляється виконувати вимоги батьків, поки не пообіцяють купити бажану іграшку. Неслухняність виникає у результаті постійних поступок, у результаті батьківської любові, яка не знає меж.

          Під час виховання дітей важливе відчуття міри, адже поєднання любові і виконання правил робить життя дитини передбачуваним, зрозумілим, створює відчуття захищеності. І коли дитина порушує дисципліну, частіше за все, вона має «таємну» мету перевірити на міцність батьківські кордони,  вона, ніби, кидає виклик батькам своєю неслухняністю, але насправді хоче отримати впевненість у міцності і надійності їх влади. Тобто, у житті кожної дитини обов’язково повинні бути певні правила і обмеження, які привчають дитину контролювати свою поведінку, бути обачною, стримувати імпульсивні реакції. Помиляються ті батьки, які прагнуть уникати заборон і конфліктів, не хочуть засмучувати свою кохану дитину. Саме вони мають, як правило, зворотній результат: діти, відчуваючи батьківську закоханість і вседозволеність, користуються становищем, капризують, влаштовують «вистави» і стають справжніми домашніми тиранами.

Що зробити для безконфліктного прийняття дитиною вимог і обмежень з боку дорослого? Спочатку встановіть правила і вимагайте їх виконання. Найбільш важливий крок у будь – якому виховному процесі – визначити те, що Ви хочете від дитини, а чого ні.

Дитина повинна знати Ваші вимоги стосовно поведінки ще до того, як її призвуть до відповідальності і бути впевнена, що реакція на її певний вчинок не залежить від настрою і самопочуття батьків. Ця попередня домовленість виключить величезне почуття несправедливості, яке відчуває малюк за ненавмисні проступки чи необачність. Але, якщо Ви не встановили правила – не вимагайте їх виконання.

У кожному конкретному випадку спокійно, лаконічно і рішуче поясніть, чим обумовлена Ваша вимога або прохання, розтлумачте її значення, мету і доцільність. Говоріть дитині, що конкретно вона зробила правильно, чи чому ви караєте її. «Я приготувала тобі сюрприз, тому що ти гарно прибрав свою кімнату». «Сьогодні ти не будеш дивитися телевізор, тому що занадто пізно прийшов зі школи».

Будьте дипломатичними та обережними в заборонах із часткою «не»: «не роби», «не ходи» тощо, оскільки дитиною це сприймається, як загроза власному статусу і втрата поваги батьків до її особистості. Спробуйте також виправляти дитину в позитивному русі. «Ти зможеш ввімкнути телевізор після того, як зробиш домашнє завдання». Це формулювання краще, ніж: «Якщо ти не зробиш домашнє завдання, не будеш дивитися телевізор». Забороняючи, не використовуйте авторитарний тон: «Як я сказав, так і буде», «Я вимагаю» тощо, який провокує на бунт і протидії з боку дитини. Доречніше стисло пояснити: «Це небезпечно», «Цукерки їдять після обіду», «Вже пізно». Пояснення має бути коротким, чіткім і повторюватись лише раз.

Не вимагайте неможливого. Ви повинні бути абсолютно впевнені у тому, що малюк дійсно в змозі виконати те, що Ви від нього вимагаєте. Правила слід формулювати таким чином, щоб їх легко було виконати. Іншими словами, висловлюйте свої вимоги конкретно: «Ти повинен прибрати у себе в кімнаті, а потім вже йти грати. У тебе в кімнаті повинно бути чисто. Це означає: зібрати всі іграшки, прибрати одяг, витерти пил з меблів». Коли у правилах оговорюється все, що повинно бути зроблено, у дитини не залишиться виправдань, якщо буде зроблено лише половина роботи.

 Адаптуйте свої правила до віку, здібностей і умов життя дитини – малоймовірно, що Ви будете вчити трирічну дитину заправляти ліжко чи мити посуд. Не карайте школяра за погану успішність, якщо бачите, що він просто не може. Вимога неможливого – джерело конфліктів: для дитини тут просто немає виходу. Такі ситуації руйнують її емоційний апарат.

Безглуздо забороняти дітям бути активними, рухатись, пізнавати навколишній світ. У жодному разі не можна пригнічувати моторні функції організму, оскільки це приводить до пригніченості, напруженості і агресивної поведінки. Тому необхідно знаходити місце і час де, можна організувати рухливі ігри, гратися з м’ячем, бігати, тобто спрямовувати дитячу необмежену активність у безпечне річище: можна грати у футбол не стадіоні, з м’ячем – на спортивних майданчиках, а повітряною кулькою можна і у квартирі.

Правила мають бути узгоджені між усіма дорослими членами родини. Дуже погано, коли один із батьків вимагає одного, а інший другого, іноді протилежного. Ось дитина і пристосовується не слухатись ні одного ні іншого. Якщо один із батьків не згоден з вимогами іншого, промовчіть при дитині, пізніше з’ясуйте свої позиції і спробуйте прийти до спільної думки. Хоч батьки відрізняються різними темпераментами, методами спілкування і реакціями, дитина швидко вчиться спілкуватися з кожним з них. Вона швидко засвоює, хто з Вас м’якіший, а хто – жорсткіший, і відповідним чином корегує свою поведінку і реакції. І хоч батьки можуть використовувати різні тактики виховання, дитина буде намагатися адаптувати свою поведінку і, скоріш за все, буде нормально рости і розвиватися, якщо тільки засвоїть, що його батьки єдині у головному! Якщо вона зрозуміє, що Ви не єдині, то скоріш за все використає цей висновок проти Вас обох.

Ваш малюк потребує відчувати себе у безпеці, а відчуття безпеки росте і пускає коріння у саду послідовних методів. Якщо малюк побачить, як Ви сперечаєтесь один з одним або дискредитуєте позицію один одного, він не зможе відчувати себе у безпеці.

Вимоги батьків повинні бути постійними. Якщо Ви привчаєте дитину прибирати стіл після виконання уроків чи мити посуд після їжі, то вона повинна робити це завжди, кожен день, а не під настрій. Інакше дитина один раз схитрує і не виконає Вашої вимоги, а іншим разом вже відкрито відмовиться їх виконувати.

Покарання за порушення повинно бути справедливим, але дієвим. Перш за все, малюк повинен бути ознайомлений зі штрафними санкціями у разі невиконання правил: «Якщо ти не прибереш зі столу, то не підеш гуляти». Батьки краще знають своїх дітей і відчувають, що важливіше для їх дітей. Мета покарання – не зробити дитині погано, а позбавити її приємного.

Правильне виховання побудоване на взаємній повазі й довірі в родині при збереженні статусних розбіжностей: дитину не слід привчати до панібратських стосунків з батьками, які передусім, не повинні поводитись інфантильно, провокуючи неповагу з боку дитини.

Батьки повинні своїм власним прикладом показувати повагу до іншої особистості, бути чесними і відвертими, оскільки тільки реалізуючи ці принципи у взаємовідносинах з дітьми Ви отримаєте позитивні результати.  

Гаджети в житті дитини: ЗА і ПРОТИ
(підготувала педагог соціальний Зленська Д.Г.) 

З одного боку, сучасні технології допомагають дітям розвивати увагу, дрібну моторику, сприяють їх інтелектуальному розвитку. З іншого – вони нерідко забирають багато часу, якого, в результаті, не вистачає на активні заняття і розваги. Давайте розберемося, наскільки корисні, і чим шкідливі гаджети для дитини

Аргументи «за»

·       Гаджети – частина технічного прогресу. Комп’ютерні та інтернет-технології – така ж частина сучасної людини, як холодильник, метро, літак та інше. Їхнє призначення – допомагати працювати і відпочивати з комфортом. Чим раніше дитина навчиться користуватися цими благами цивілізації з користю для себе – тим краще. Отже нехай опановує нові навички.

·       Заповнюємо паузу з користю. Після появи комп’ютерів, планшетів, смартфонів батькам трохи менше потрібно шукати способи, чим зайняти дитину в черзі в поліклініці або під час тривалої поїздки. Немає потреби брати з собою пакет іграшок. Тепер можна просто увімкнути малюкові улюблений мультфільм або гру. Він не сумуватиме, цікаво проведе час, і не буде заважати оточуючим.

·       Гаджети – розвиваючий інструмент. Різнокольорові пірамідки, кубики, пластилін, фарби, машинки, пупси та інші традиційні дитячі атрибути – це не просто іграшки, а засіб для фізичного, соціального та інтелектуального розвитку дитини. Також і гаджети. Коли малюк хаотично натискає на кнопки, він розвиває дрібну моторику і мимоволі запам’ятовує деякі букви і цифри. Коли розглядає картинки на екрані і вибирає мелодію – тренує зорове і слухове сприйняття. Важливо спрямувати дії малюка в потрібне русло. Існує безліч електронних ігор,які розширюють кругозір дитини і допомагають їй освоїти різні навички. На роль однієї з таких ігор підійде і найпростіший графічний редактор.

·       Завдяки гаджетам ми можемо віртуально відвідати музей, іншу країну, опинитися в іншому часі або у космосі, змоделювати ситуації, які діти не мають можливості побачити в повсякденному житті.

·     Комп’ютерні розвивальні ігри чудово мотивують дітей до вивчення нового, наприклад іноземної мови.

Аргументи «проти»

·       Проблеми зі здоров’ям. Технічний процес звільнив людей від багатьох фізичних навантажень. Актуальною проблемою людства стали гіподинамія та її наслідки для здоров’я (надмірна вага, серцево-судинні захворювання, слабкість м’язової системи).

·  Недолік руху особливо небезпечний для зростаючого дитячого організму. Від тривалого сидіння на одному місці ( а саме цим загрожує захоплення гаджетами) порушується циркуляція крові в ногах, внутрішніх органах, включаючи головний мозок. Це погано позначається на розумових процесах, пам’яті, концентрації уваги.

·       Якщо дитина віддає перевагу комп’ютерним іграм, а не рухливим, його м’язова система стає слабкою, порушується постава ( що веде до порушення функцій внутрішніх органів і систем), з’являються зайві кілограми.

·       Крім того, дитячі очі відчувають колосальне навантаження , рано виникають проблеми із зором.

·       Емоційна залежність. Якщо дитина проводить дуже багато вільного часу за комп’ютером, планшетом або смартфоном, у неї формується залежність від них. Поступово інші розваги стають нецікаві. А втративши улюбленого електронного пристроя, дитина починає нервувати і вередувати.

·     Тривале споглядання екрана (впродовж  1 години для старших дошкільнят) призводить до перезбудження нервової системи, розвитку агресивності та інших розладів.

·    Замінюють реальне спілкування. Проведення часу з гаджетом і віртуальне спілкування можуть заважати освоювати навички комунікації, встановленню повноцінних соціальних зв’язків. Замість того, щоб заводити реальних друзів і спілкуватися з ними вживу, деякі діти занадто серйозно сприймають героїв комп’ютерних ігор.

·       До того ж для повноцінного інтелектуального розвитку необхідна постійна сенсорна інтеграція з довкіллям, яку дорослі часто замінюють екранними засобами. Задоволення потреби в пізнанні, що виражається у зливі запитань, теж перекладають на комп’ютер і навіть замінюють мультфільмами вечірні задушевні бесіди, такі потрібні для встановлення психологічного контакту з малюком і відносин співробітництва.

·       Слід узяти до уваги і те, що нереальні події на екрані спотворюють уявлення дитини про справжній світ, порушують формування навичок безпечної взаємодії з об’єктами (наприклад, малюк, який вивчав світ за планшетом, не здатний ухилитися від м’яча, адже на екрані м’яч, що летів прямо в нього, ніколи не вдарить).

·       Перегляд навіть найдобрішого фільму дасть малюку користь лише тоді, коли поруч із ним буде мудрий дорослий, який пояснить, що відбувається і чому, обговорить з дитиною мотиви вчинків персонажів, їх наслідки, підведе до розуміння висновків.

·  Віртуальний світ дуже привабливий, яскравий, динамічний. Протиставити йому можна лише красу, романтику, рух і дивовижні відкриття реального світу. Якщо батьки захоплені цікавими справами, люблять природу, спорт, музику, рукоділля, активний відпочинок, беруть дитину з собою в походи, разом майструють і променять радістю від цього, то їхні сини і доні розставлять пріоритети правильно, і екран ніколи не заполонить їх.

·      Насправді, побічного ефекту від використання гаджетів уникнути нескладно. Батькам потрібно контролювати кількість часу, який діти витрачають на електронні ігри та перегляд мультфільмів. У дитини не буде залежності від них, якщо у неї є альтернативні інтереси ( гуртки, прогулянки, спорт).

·       А ще не забувайте, що до певного віку головним прикладом для дитини є її батьки. Якщо мама з татом весь вільний час проводять в соціальних мережах, то не варто дивуватися, що гаджети асоціюються у дитини з чимось надзвичайно важливим і захоплюючим.

Сучасна дитина значно відрізняється від своїх однолітків ХХ століття темпом розвитку, словниковим запасом, здібностями, проте це зовсім не говорить про те, що вона стала гіршою або кращою, вона просто стала іншою, і їй дуже потрібні любов і тепло дорослих.

«Виховуємо здорову дитину разом!»

(підготувала інструктор з фізичної культури Григоренко Д.В.)

Фізичні вправи насамперед необхідні для поліпшення здоров’я. Наприклад, загально визнано важливе значення їх у попередженні відхилень у фізичному розвитку та анатомо-фізіологічних порушень опорно-рухового апарату людини, велика роль у виявленні неспецифічних захворювань дихальної системи, порушення обміну речовин, розладів травлення тощо.

Вони сприяють формуванню дитячого організму, попередженню порушень постави та деформації хребта. У численних дослідженнях у нас та за кордоном встановлено, що діти, які займаються спортом, значно менше хворіють на ангіну, легеневі хвороби, ревматизм, інфекції неспецифічні, артрити тощо, ніж діти, які ним не займаються.

Основним методом застосування фізичної культури є ранкова гігієнічна гімнастика. У зв’язку з цим з кожним роком зростає її роль та значення. Комплекси ранкової гімнастики впливають на окремі частини тіла та на весь організм, ому вони включають вправи для рук, ніг, шиї, тулуба: розвивають силу, швидкість, витривалість, гнучкість, координацію рухів.

Гімнастичні вправи для загального розвитку, у тому числі із предметами (палицею, скакалкою, гантелями, м’ячами тощо), є ефективним засобом зміцнення або утримання функції опорно-рухового апарату і поліпшення постави, збільшення рухомості суглобів. Вони сприятливо впливають на нервову систему, тонізують організм, створюють позитивний емоційний фон, попереджують захворювання. На такій профілактиці треба вчитися. Отже, регулярні заняття ранковою гімнастикою, безперечно корисні, але це нелегка справа, до якої слід серйозно поставитися і психологічно підготуватися.

Таким чином, у проблемі «ранкова гігієнічна гімнастика сучасної людини» багато взаємозв’язаних впливових факторів. І їх потрібно враховувати як в організації, так і в методиці проведення такого важливого оздоровчого заходу.

 У нашому садочку ми використовуємо всі форми фізичної роботи:

 – ранкова гімнастика;

– фізкультурні заняття

– спортивні розваги та свята;

– рухливі та спортивні ігри;

– прогулянки;

– фізкультурне дозвілля;

– організація самостійної рухової діяльності дітей;

Повноцінному розв’язанню оздоровчих, освітніх та виховних завдань сприяє комплексне використання як традиційних так, і нетрадиційних організаційних форм, методів фізичного виховання. Основою системи фізичного виховання в ЗДО залишається руховий режим, а ефективною формою його є фізкультурні заняття.

Цікаво та творчо проводяться фізкультурні свята, розваги, Дні здоров’я, під час яких дошкільники, педагоги, батьки спільно зміцнюють своє здоров’я, розуміють його цінність, вчаться здоровому способу життя, весело змагаються та перемагають.

З метою впровадження здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій  у нашому садочку педагоги використовують нетрадиційні фізкультурно-оздоровчі заходи: музикотерапію, кольоротерапія, дихальну терапію, пальчикову гімнастику, гімнастику для очей, релаксацію, психогімнастику, аеробіку, стретчинг, вправи на фітболах та степ платформах.

Провідною формою роботи з фізичного виховання дітей є пізнавально-розвивальна діяльність фізичного розвитку, яка проводиться згідно з вимогами Базового компонента і Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля».

Практичну роботу з використанням сучасних технологій оздоровлення дітей в процесі різних форм фізичного виховання розпочинаю з визначення структури пізнавально-розвивальної діяльності фізичного розвитку, її змісту та завдань, що мають реалізовуватися в кожній з них. Аналізую роль кожної оздоровчої технології, її вплив на організм дітей, її доцільність та необхідність. Також звертаю увагу на необхідність використання обраної технології в тій чи іншій частині діяльності, до чи після конкретних рухів, а потім планую в комплексі. Наприклад, до вступної частини, коли виконується ходьба, біг, доцільно включити коригувальну гімнастику для профілактики плоскостопості та елементи танців у комплексі з ходьбою й бігом.

Дуже корисним і цікавим дітям є виконання знайомих вправ під музичний супровід. Це сприяє підвищенню емоційного настрою дітей. А після виконання вправ доцільно зробити масаж стопів ніг, рук, грудей маленькими м’ячами та ін..

Для рухливих ігор доцільно використовувати яскраві іграшки, атрибути, природній матеріал, а після ігор виконати самомасаж цією атрибутикою. Під кінець фізичної діяльності застосовую вправи на розслаблення, з елементами психогімнастики.

Таким чином, особистісно-орієнтований підхід до процесу оздоровлення сприяє створенню сприятливих соціально-психологічних та педагогічних умов для фізичного й інтелектуального розвитку дітей.

 

Поради батькам від інструктора з фізкультури: Шановні батьки, піклуючись про фізичний розвиток, оздоровлення та загартовування Вашої дитини вдома, користуйтеся низкою наданих порад:

 

• Щоденно виконуйте разом з дитиною ранкову гімнастику, виходьте на прогулянки;
• Разом з дитиною здійснюйте пішохідні прогулянки та туристичні походи;
• Залучайте дитину до виконання основних рухів — ходьба, біг, стрибки, вправи з м’ячем, лазіння, повзання…
• Грайте з дитиною в рухливі та спортивні ігри;
• Беріть участь разом з дитиною у проведенні спортивних свят, розваг, що організовуються дошкільним закладом;
• Катайтеся разом з дитиною на велосипеді, роликах, грайте у бадмінтон, теніс, футбол, стрибайте на скакалці.
• Привчайте дитину до дотримання вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних та культурно-гігієнічних вимог
• Облаштуйте в квартирі спортивний куточок.
• Плавайте та грайте разом на воді в теплу пору року, а також привчайте дитину приймати літній душ – це сприяє загартовуванню організму та зміцненню нервової системи.

                                      

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

"ВИХОВАННЯ БЕЗ ПОКАРАННЯ"

(підготувала практичний психолог О.В.Кістімова)

   Немає сумніву в тому, що більшість батьків люблять своїх дітей і бажають їм добра. Але, разом з цим, дехто з них може покарати дитину піднявши на неї руку, образивши словесно, сказати їй грубе слово або кепкувати з неї. 

    Чому виникає така двоїстість у люблячих батьків?

    Можливі причини цього:

- хтось виходить зі свого життєвого досвіду ("мене в дитинстві теж ременем "учили»);

- хтось в глибині душі переконаний, що дитина – його власність, і він має право робити з нею усе, що захоче;

- хтось просто не має іншої можливості вплинути на дитину, і йому здається, що фізична дія поверне владу і авторитет;

- для когось із дорослих тілесні покарання дитини служать розрядкою від нервової напруги або гніву, які накопичилися у них на цей момент через життєві обставини (проблеми заробітку, стан здоров'я, стосунки з іншими людьми та ін.).

    Та, найімовірніше, дорослі вдаються до фізичних покарань внаслідок невміння знайти вихід з ситуації, що склалася, внаслідок безсилля або розгубленості, яких самі не усвідомлюють.

    Фізичні покарання - явище поширене у багатьох сім'ях. При цьому батьки зовсім не хочуть знущатися з дітей, мучити їх, принижувати. Ці батьки бачать в тілесних покараннях засіб, який виховує в дітях слухняність і прищеплює їм прийняті норми поведінки. Але, незважаючи на свою переконаність, більшість батьків відчувають за собою провину та розкаяння.

Результати тілесних покарань.

    Проведені фахівцями дослідження показують, що тілесні покарання завдають шкоди дитині і практично не приносять ніякої користі. Подібний спосіб впливу діє тільки впродовж короткого часу, але не покращує поведінку дитини взагалі. Найчастіше він призводить до протилежних результатів: дитина почуває себе приниженою і, "відбувши" покарання, повертається до колишньої поведінки. 

    Та найстрашніше те, що дитина бачить у битті спосіб вилити гнів, що накопичився, і розв’язати проблему. Вона вчиться вдаватися до бійки в хвилину гніву. Батьки не учать її саморегуляції, умінню керувати негативними емоціями іншим способом, і дитина звикає до того, що можна зняти напругу, піднявши на когось руку. Вона вже вважає за можливе застосовувати силу над слабшими.

    Реакція на тілесні покарання буває у дитини самою різною:

· маленька дитина, якщо її вдарили, починає плакати ще голосніше;

· дитина, яку б'ють, почуває себе ображеною і приниженою;

· дитина, яку б'ють постійно, відчуває глибоку неприязнь, буквально ненависть до самої себе і тих, хто її оточує. 

    Наслідки тілесних покарань:

· у дитини виникне бажання помсти і компенсації;

· її безперервно мучитиме страх, який згубно позначається на її розвитку;

· дитині важко зрозуміти, що вона була тілесно покарана через свою 

погану поведінки. Для неї - це прояв гніву або нелюбові дорослого;

· дитина, яку ударили, втрачає віру в добрі наміри батьків. У тих, кого били, принижували в дитинстві, душевна рана не гоїться впродовж багатьох років. Нерідко вони не можуть позбутися почуття болю і образи до кінця життя.

    Для душевної рівноваги і правильної поведінки дитині потрібні чіткі рамки і ясні правила. Вона вчиться визначати ці межі, приймаючи вимоги батьків і наслідуючи їх дії. 

    Якщо щось сталося:

· прислухайтеся до дитини і постарайтеся зрозуміти її точку зору. Не обов'язково погоджуватися з нею, але завдяки увазі, яку ви виявили до дитини, вона відчуває себе повноправним і гідним учасником подій;

· дитина більш охоче підкоряється правилам, у встановленні яких вона брала участь (зрозуміло, існують правила, які можуть встановлювати тільки дорослі);

· надайте дитині право вибору, дайте їй зрозуміти, що вона вільна вибирати з декількох можливостей;

· дорослому необхідно пояснити дитині причини своїх вимог і переконатися, що вона їх усвідомила;

· не вимагайте від дитини відразу багато: починати потрібно з невеликого набору правил;

· давайте дітям ясні і точні вказівки;

· неодноразово повертайтеся до цих правил і інструкцій - дитина потребує повторення;

· не вимагайте негайного виконання ваших вимог, дайте дитині можливість перемкнутися;

· підбирайте покарання відповідно до поведінки дитини. Спочатку поставте собі питання: "Що станеться, якщо я не втручатимуся в хід подій? Як потрібно діяти, щоб дитина зрозуміла, якої поведінки від неї чекаю"?;

· передусім дитині потрібно пояснити негативну сторону скоєного нею. І пояснити так, щоб, незважаючи на вік, вона це зрозуміла і зробила правильні висновки. 

    Існує безліч методів, за допомогою яких можна виховати в дітях почуття відповідальності і слухняність, навчити їх керувати своїми вчинками, не вдаючись при цьому до тілесних покарань:

· хваліть дітей за хорошу поведінку подібно до того, як ви вказуєте на їх помилки і негативну поведінку. Заохочення закріпить в їх свідомості уявлення про правильну дію;

· намагайтеся похвалити дитину за будь-яку зміну на краще в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначне;

· пам'ятайте, що вдаючись до заохочення, ви сприяєте розвитку у дитини упевненості в собі;

· намагайтеся навчити дитину усвідомити і виправити неправильний вчинок;

· корисно висловити своє ставлення до неналежної поведінки дитини ясно і недвозначно;

· розмовляйте з дітьми в тоні поваги і співпраці;

· намагайтеся уникати порожніх погроз;

· пам'ятайте, що ви є для дитини зразком правильної поведінки;

· утримуйтеся від ляпанців, криків, погроз і образ - вони можуть тільки посилити у ваших дітей неприязнь, ненависть і почуття протесту;

· не можна чекати від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити;

· утримуйтеся від заяв, що дитина ні до чого не придатна, від грубості в стилі "бридка, зла, нетямуща" і тому подібне; оцінюйте сам вчинок, а не того, хто його зробив;

· використовуйте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.

    Як же бути, якщо ви відчуваєте, що вам хочеться вдарити дитини або накричати на неї?

    У житті батьків бувають періоди, коли вони відчувають безсилля, знаходяться в стані кризи або емоційної напруги. У такі моменти їх гнів на дітей нерідко висловлюється у формі крику або покарань. 

    Багатьом батькам добре знайоме почуття самотності, потреба в підтримці близьких людей. Ми радимо обговорювати питання, що турбують вас, з іншими членами сім'ї, з родичами, щоб розв’язати їх разом.

    Нерідко батькам буває соромно за свої слова і дії в хвилини гніву і відчаю. Пам'ятайте, що існує безліч способів зняття напруги і розрядки!

· Відволіктися на короткий час можна вийшовши в іншу кімнату, можливо, навіть з будинку. Поясніть дитині свої дії, розкажіть про свої почуття, коли повернетеся додому.

· Якщо дозволяють обставини, змусьте себе відключитися і спробуйте розслабитися, займіться якою-небуть фізичною працею, прийміть душ (ванну), вимийте посуд або, просто, потримаєте руки під краном з водою, умийте обличчя.

· Тільки у спокійному стані ви зумієте з'ясувати для себе, чого ви хочете і чого вимагаєте від дитини, і вчинити по справедливості. В стані гніву і напруги ви здатні поводитися агресивно, можете образити дитину і дозволити собі висловлювання, які тільки посилять у неї почуття протесту і неслухняність, погіршать її поведінку, і ви ще більше віддалитеся один від одного.

· Оскільки ви знаєте свою дитину і передбачаєте, у зв'язку з чим можуть виникнути конфліктні ситуації, намагайтеся уникати їх, а спокійні хвилини намагайтеся не використовувати для бесід з дитиною на "гостру" тему.

· Якщо ви вважаєте, що образили дитину, ви повинні щиро вибачитися перед нею. Це навчить вашу дитину поступати так само у разі, якщо вона кого-небудь образить (зокрема, і вас).

    Звичайно, виховувати дитину - нелегка справа. Діти - не ангели. Але це - маленькі людські істоти, і тому з усіх важких ситуацій, в які діти нерідко ставлять своїх батьків, можна і треба намагатися вийти з повагою до їх людської гідності, без застосування фізичних покарань або словесних образ.

    Батьками бути нелегко, але погано, якщо нелегко від цього нашим дітям.

 ^{Анкета для батьків "Які ви батьки?"}

^{Чи можете Ви :}

^{1.     У будь-яку мить облишити всі свої справи заради спілкування з    дитиною?}

^{2.     Попросити поради у дитини, незважаючи на її вік?}

^{3.     Зізнатися дитині у власній помилці?}

^{4.     Вибачитися перед дитиною у випадку, якщо були не праві?}

^{5.     Опанувати себе і зберегти самовладання, навіть якщо вчинок       дитини вивів вас із себе?}

^{6.     Поставити себе на місце дитини?}

^{7.     Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея чи прекрасний   принц?}

^{8.     Розповісти дитині повчальний випадок з свого дитинства, який    охарактеризує вас не з кращого боку?}

^{9.     Утримуватися від прізвиськ і висловів, які можуть образити     дитину?}

^{10.  Пообіцяти дитині виконати її бажання за умови гарної     поведінки?}

^{11.  Домовитися з дитиною про один день, в який вона може     робити,  що їй заманеться, і ви не заважатимете?}

^{12.  Не прореагувати, якщо ваша дитина вдарила, штовхнула чи   незаслужено скривдила іншу дитину?}

^{13.  Не зважати на сльози, примхи, прохання дитини, якщо знаєте,   що це забаганка?}

^{Варіанти відповідей:}

 

^{А- завжди можу і так дію (3 бали)}

^{Б- можу, але не завжди так дію (2 бали)}

^{В- не можу (1 бал)}

^{Висновок:}

^{Від 30 до 39 балів.}

^{Ви дотримуєтеся правильних принципів виховання.}

^{Від 16 до 30 балів.}

^{Ваш метод виховання – палиця і пряник.}

^{Менше 16 балів.} 

У вас немає педагогічних навичок і бажання виховувати дитину.

        ПАМ'ЯТКИ ДЛЯ БАТЬКІВ  ІЗ  ПИТАНЬ  БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

(підготувала вихователь групи 6року життя Л.А.Моренко)

       Профілактики травматизму серед дітей дошкільного віку
Електробезпека
1. Не залишати дітей з увімкненими електроприладами.
2.Не дозволяти дітям вмикати та вимикати електроприлади.
3. На розетки поставити заглушки.
4. Не прикрашати новорічну ялинку одночасно електрогірляндами і «дощиком» із фольги: це може призвести до короткого замикання і пожежі.
Безпека користування газовими приладами
1.Не залишати дітей наодинці з увімкненими газовими приладами.
2. Не дозволяти дітям торкатись до газових приладів.
3. Не обігрівати приміщення за допомогою газової плити: це може призвести до отруєння продуктами згоряння.

Пожежна безпека
1.Джерела вогню (сірники, запальнички та ін.) потрібно зберігати у недоступному для дітей місці.
2. Легкозаймисті речовини (спирт; рідини, що містять спирт; лаки; фарби; розчинники; бензин; олію та ін.) потрібно зберігати в недоступному для дітей місці.
3. Не дозволяти дітям користуватись відкритим вогнем.

Безпека в побуті
1.Навчити дитину безпечних ігор.
2. Якщо дитина має окрему кімнату, то всі її речі мають знаходитись на висоті піднятої руки. Слід стежити, щоб у дитини не було потреби діставати щось зі стільця чи табуретки. Над ліжком не повинні висіти ніякі предмети.
3. Лампи в електроприладах повинні бути повністю закриті плафонами.
4. Гострі, ріжучі, колючі і крихкі предмети повинні знаходитись у недоступному для дітей місці.
5. Особливу увагу потрібно звернути на зберігання ліків: вони повинні зберігатися у зачиненій шафі.
6. Іграшки не повинні бути небезпечними для дитини. Якщо іграшка розбираєгься, то її складові частини за розмірами повинні бути такими, що не вміщаються в рот, ніс, вухо. Перевірте іграшки щодо можливості розбивання (осколки можуть поранити дитину).
7. Із сумісними іграми з дітьми не використовуйте петарди.

Безпека на кухні
1. Столові прибори для дитини повинні бути такими, що не б'ються.
2. Обідній стіл та стілець повинні бути дібрані відповідно до росту дитини.
3. Над обіднім столом не повинні висіти полиці або окремі предмети кухонного обладнання.
4. Гарячу їжу необхідно розливати лише на столі, а не переносити тарілки з нею від плити до столу.
5. У присутності дитини на плиті бажано користуватися комфорками другого ряду.

Безпека у ванній кімнаті
1. Для дитини слід мати дитячі миючі засоби.
2. Підлогу потрібно покривати не слизьким килимком.
4. Не можна залишати дітей наодинці під час купання.

Безпека на балконі
1. Не можна залишати дітей на балконі.
2. Не можна дозволяти дітям грати у рухливі ігри на балконі.
3. На балконі потрібно закрити щілини, через які можуть випадати дитячі іграшки.
4. У присутності дітей не можна нахилятися із балкона.

Попередження травматизму під час відпочинку.
1. Не залишайте дітей без нагляду.
2. Перевірте обладнання дитячого майданчика, щоб впевнитися у відсутності чинників, що можуть спричинити травмування.

Безпека дорожнього руху
1. Виконуйте правила дорожнього руху.
Не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху.
Дитину треба:
- вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватися підземним переходом;
- на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;
- при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;
- не дозволяти дітям з’являтися зненацька перед транспортними засобами;
- вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай – спереду, тролейбус, автомобіль та автобус – позаду);
- не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;
- не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;
- не дозволяти дітям грати з м’ячем, кататися на велосипеді, ковзанах, роликах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.